Глава 9. Найскладніша частина закінчення — це почати знову." – Linkin Park

"-- Оце жінка!" -- промовив Мозок.

"-- Ти б зі своєю розібрався.. "-- обурилось Серце.

"-- Ой, та закрийся!" -- відрізав Мозок.

"-- Я тіки ЗА"-- підтакнув Тестостерон.

"-- А наша шо?" -- стало в позу Серце.

"-- Та тихо всі!" -- гримнув знову Мозок. 
Сіроокий неквапливо закінчив свої справи і спускаючись сходами на перший поверх пожалкував, що не прослідкував за жінкою, яка зачепила в ньому оте саме первісне, чоловіче. Наче він півжиття провів в клітці і йому не давали проявити себе справжнім лицарем. Цю ж тендітну квітку, хотілось оберігати і захищати. Бути для неї плечем, опорою і жилеткою. Щось таке розбурхала вона в ньому, чого не було з дружиною. 
Дружина. Так. Вона є. Проте і та жінка заміжня, судячи з обручки на пальці правої руки. Свою ж не носить вже давно. Та й вони з Юлею не живуть разом вже декілька місяців. Не витримав він. Не зміг пересилити себе і жити з жінкою, яка реально сильніша за нього. Таким як вона, потрібен чоловік, який витримає її сталевий характер та круту вдачу. Вона як-то кажуть "баба з яйцями". А він себе почував на її тлі недосвіченим хлопчиськом. І було б чого? Він на пʼять років старший, свій бізнес піднімав сам, купа людей в підпорядкуванні. Та поряд з нею, система давала збій. Юля не терпіла компромісів. Є тільки її думка і неправильна. І так, щодо всього. Навіть в побуті. Навіть щодо дітей, яких у них так і не було за стільки років в шлюбі. Не хотіла. Горіла роботою, карʼєрою. Але не сімʼєю. Чоловік їй не знати за чим взагалі був потрібен. Здавалось, на початку ще були якісь почуття. Та вони зійшли нанівець, коли Юля почала впевнено і стабільно підійматись карʼєрними сходами. Він не хотів її посадити вдома і займатися пелюшками. Але, як чоловікові, йому хотілось сімейного затишку, аби повертатись додому, як у тиху гавань, а не на поле битви розрахунків, статистик і графіків. Він готовий був і хотів допомагати, розподілити догляд за дітьми, домом, найняти купу помічників, аби отримати від дружини хоч дещицю тепла. 

-- Ти здурів?! Яка дитина? У мене два проекти запущені! Я не встигатиму нічого. -- обурювалась жінка на чергову розмову про поповнення в сімʼї.

-- То може хоч на море зʼїздимо. Три дні ти можеш виділити?

Жінка відводила погляд в сторону, щось собі думала, аналізувала і після того видавала куций кивок, що означав згоду.

А потім вони летіли кудись до Середземного моря, він пив вино, а вона робила звіти...Вона дивилась в монітор ноутбука, а він на веселих дівчат в бікіні. І не відчував при цьому жодного сорому.

Та й таке. 
І він охолов. Зовсім. Навіть секс з дружиною перетворився на тупе виконання подружнього обовʼязку. І це стало останньою краплею. Він запропонував розʼїхатись. Пожити окремо. А там видно буде. Юля погодилась. Знову просто кивнула, нн відриваючись від екрану ноутбука, але на ранок вже була зібрана. Валізи стояли в передпокої, жінка сиділа з горняттком кави на кухні, коли чоловік вийшов на сніданок. 
-- То ми розлучаємось? -- запитала вона і зробила ковток кави. Ось воно! Здавалося, вічно-хололна Юлія таки проявила якісь емоціі. Щось більше, ніж нічого. Щось, що дало б надію на те, що все можна налагодити. Що їй не байдуже.

Чоловік зупинився  і підпер стегнами стільницю. А так зотілося кави спочатку. Склав руки на грудях. Дружина ковзнула по ньому поглядом, ніби вперше бачачи чоловіка в домашніх штанях і без сорочки. Та авжеж, можна і так сказати. Вперше за довгий час, вона подивилась саме на нього.  
-- А ти хочеш? -- примружився він.

-- Як ти скажеш... -- знов зробила ковток, ніби зоваючись від нього за пузатою чашкою.

-- Тобі зовсім по-цимбалам? 
-- Ні. Тому й питаю. -- швидко промовила. -- купу документів міняти, якщо що. 

Він не дав їй договорити. І сам нічого не сказав. Розвернувся до шафки, аби й собі взяти чашку. Як же його це дістало. Ця холодність і байдужість. Наче з льодовою брилою розмовляє. І як він тільки жив з нею? 
Думки пролетіли за секунду, а отямився від звуку вхідної двері, що закрилась. 
На столі залишилась тільки чашка з недопитою кавою, яка ще парувала і стілець, який стояв криво... раніше, Юля б ніколи так його не залишила.. Отже таки зачепив.

Дні потяглися, немов гума, голові легше не стало, зате стало веселіше. Бо приїхала в гості його менша сестра Марта. Ну як в гості.. робити ремонт в щойно придбаній квартирі в новобудові, недалеко від Києва. А для цього, вона шукала пристойного дизайнера, бо її вразлива творча натура потребувала втілення всіх її шалених фантазій. Отже, чоловік взявся шукати. За одним і відволічеться трохи.

І таки знайшов. Ну як знайшов.... 

**************

За кілька днів невдалих пошуків дизайнерів, він сидів у себе в офісі, перебираючи документи, як до нього в кабінет вихором увірвалась його фінансова директорка Вікторія. З жінкою він був знайомий ще зі студентських часів, а три роки тому, коли в країні почалась війна вона сама вийшла на нього і запропонувала свої послуги. Оскільки тоді був шалений дефіцит кадрів, а в одногрупниці він і секунди не сумнівався, охоче пристав на її пропозицію. Так тепер вони і працювали. Віка контролювала його фінанси, він -- не задовбував. 
-- Хʼюстон! У нас проблеми! -- повідомила вона, плюхаючись на шкіряне крісло навпроти генерального.

-- А?! Шо?! -- озвався, виринаючи з-під купи документів.

-- капшо! -- передражнила і закинула одну довгу ногу, на іншу. Розріз на спідниці-олівець оголив краєчок мережива на панчохах, чоловік нервово сковтнув.

"-- У нас давно не було сексу.." -- зітхнув Тестостерон.

"-- хочу обіймашок.. " -- заквилило серце.

"-- Заткнулись всі! Ми її не потягнемо! Там такий норов, зʼїсть і не подавиться." -- озвався Мозок.

"-- Тобто, те що вона заміжня, не колише нікого??!" -- видав Голос Розуму. 
"-- Ааай! Ну тебе!"-- махнув на нього Тестостерон і відвернувся, невдоволено склавши руки на грудях.
-- Здається у нас в конторі щур! -- врекла жінка.