Глава 2. Іноді ми не помічаємо найочевидніші речі.

Олег відверто багато працював.  З того самого моменту, як вони з Маринкою започаткували власну справу, не міг собі дозволити розслабитись ні на хвилину. Керувався старим добрим прислівʼям : хочеш зробити добре, зроби це сам». Згодом звичайно навчився делегувати справи, проте не лишив себе задоволення брати безпосередню участь в процесі.

 «Давай! Крути педалі, поки не дали!» — підначував Мозок.

Колись давно він з дружиною започаткували справжнє ноу-хау в світі бізнесу, тому роботи вистачає. Одна з перших мереж автомиок самообслуговування це вам не «цацкі-пєцкі», як казала кума.

З дружиною, Олег завжди вважав, що йому пощастило. Марина була втілення всього, що може уявити собі сучасний чоловік. Красива, але, дякувати Богу, не ота інстаграмна лялька, а знаєте така.. шляхетна. Не дарма у неї якась бабка була князівського роду. Світлі сіро-блакитні глибокі очі, ніс трохи  крупнуватий, навіть трохи з горбиркою, проте виточений і не псував обличчя, а навпаки, придавав якоїсь неповторної родзинки, що змушувала звертати увагу саме на неї. Гострі вилиці, робили обличчя тонким, та виразним, а довге, майже до талії темно-русе волосся, вона часто заплітала в просту косу, або збирала в пучок. Але Маринка була б не Маринка, якби не бурчала кожного разу, розчісуючи ту копицю, погрожуючи, що обріже до біса ті патли. Проте не різала, знала, що Олегу подобається і сама тішилась від того.

Олег, не дивлячись на свої 40+, як то кажуть, і попри шалений робочий графік, майже не змінився з віком. Дружина ж тільки жартувала, що його заморозили, але він став ще кращим, як вино.І якщо більшість його однокласників до сорока років обзавелись пивним черевцем за залисинами, Олег же чорнявим і засмаглим від природи. Раз на три місяці таки стригся в модному барбершопі, аби приборкати жорсткі косми. Там же голив і бороду, яка дивним чином відростала повільно і рівномірно, з кожним тижнем перетворюючи чоловіка з молодесенького хлопчика на брутального мачо. останнє, найбільше подобалось Маринці.. Та вона давно йому цього не говорила. Чоловік мав суху жилаву статуру з прокачаними мʼязами та високий зріст, що робив його схожим на модель якогось крутого глянцю. Ну так… модель сорок плюс). Риси обличчя мав мʼякі, що робило його зовнішність доволі оманливою. Бо за мімімішною посмішкою, та з першого погляду добрими очима, ховався доволі жорсткий і безкомпромісний характер. В роботі він був справедливим, а вдома.. вдома вже як виходило.

 «Мужик!» — гордовито напнув груди Тестостерон.

І от в який момент він щось пропустив в їхніх відносинах… Коли  він припустився помилки? Чи й припустився взагалі?

День видався геть невдалим. Після нічної атаки БПЛа, на одну з мийок прилетів уламок від збитого шахеда і розтрощив один бокс повністю, один — частково, і пошкодив будівлю адміністрації. Охоронці, дякувати Богу живі та здорові, проте дуже перелякані. З раннього ранку розбирався з цим, залишивши Марину в офісі. Справи все одно не чекають, а залишати офіс без начальства ніяк не можна.

За останні три роки, вони з дружиною добряче втомились. Іноді навіть Олегу здавалось, що вони як сусіди. Мешкають на одній території. Вітаються вранці та ввечері і навіть не завжди опиняються в одному ліжку. Ну, що поробиш, час буремний, треба підлаштовуватись. Он, Арртемко, їхній син, добре адаптувався у бабусі в Іспанії, то батьки могли зосередитись трохи на собі і не хвилюватись за дитину. Могли б, але. … 

Олег не памʼятав, коли дружина йому посміхалась. Не те , щось більше. Секс став прісним і механічним, не приносив морального задоволення. Яйця пусті, і добре. Маринка, жінка хоч і гарна, проте холодна, як… навіть сніговою королевою її не назвеш, бо навіть у неї було більше емоцій. 

Дружина перестала з ним говорити, перестала питати як його справи, вона більше не притискалась до нього, як березнева кішка. Ба більше, його згуба навіть готувати перестала, а прала речі в кращому випадку двічі на тиждень й усе гопом. Так само, як і всі інші справи в домі. Натомість в офісі, її вже почали побоюватись. Надто рішучою та жорсткою стала.

 «Недотрахана» — зробив висновок Мозок.

 «Так хто ж проти?!» — обурився Тестострерон.

 «Нєєє, щось тут не те..» — припустив Внутрішній голос.

І зараз… зараз Олег дивився широко розкритими очима на свою дружину і .. не впізнавав її.

По-перше: коли вона встигла зробити таке тіло? Невже з спортзалі стільки паше?! Ідеальна підтягнута фігура з промальованими вертикалями і плоским животиком. Міцні стегна що переходили в довгі мʼязисті ніжки. На руках видимий рельєф. І вся ця краса була майже гола і дуже приваблива.

Чоловік завис поглядом на жінці і не міг надивитись на неї. Наче вперше побачив, наче ніколи не бачив в її тіла, не зминав руками пружні сідниці, які от буквально щойно майнули перед носом і зникли за рогом десь в районі ванної кімнати.

По-друге..

По-друге, вона говорила. Говорила багато і емоційно. Висловлювала йому свої емоції і.. він ні біса не памʼятав про що була мова, але зрозумів, що десь таки налажав. Невже вона хоче розлучитись? Саме це усвідомлення звалилось на нього наче мішок з борошном прямо на маківку. 
«Люда, нам пиздець» — озвалось Серце старим мемом.