Пролог.

Вона сиділа на табуретці, спершись лопатками на холодну стіну своєї невеличкоЇ кухні в орендованій квартирі, тримала в руках горня з вже остиглим чаєм і дивилася на букет котиків в простій прозорій склянці. Пухнасті суцвіття переливалися всіма відтінками сірого: від темно-графітового, до сріблясто-сніжного. Світло від невеличкого бра просочувалось крізь ворсинки, створюючи ефект текучоі ртуті, що наче розливається по поверхні. 
Думала.. Думала, як докотилась до такого життя, а точніше, до цієї точки. 
Як би півроку тому, їй хто сказав, що таке станеться в її житті, вона б тільки посміялась. Бо так не буває. Так не бубуває з нею. З її тихим, стабільним і розміреним життя. Де було все. Чоловік, карʼєра, власний бізнес, син, будинок. Все оце. 
так, авжеж війна всіх трохи потріпала. Та життя, якимось чином налагодилося і можна було цілком нормально існувати. Сина, вони з чоловіком, ще на початку війни вивезли за кордон до її мами. Сама ж, за місяць повернулась назад. Чоловік сходив в теробороні послужив. Навіть постріляв трохи, в багнюці повалявся, порох понюхав і … отримавши поранення вирішив, що більше користі принесе живим. Тому продовжив займатися своєю справою, просто трохи розширивши сферу діяльності. 
Життя по-трошки налагодилос. Звикли до повітряних тривог, навчились працювати в режимі «А шахед. Та то нічого.», «Балістика? Ну то ж швидко!», «Шо, МІГ? О. бляха! Пів дня коту під хвіст!»

Життя йшло, війна тривала. Попри все, люди закохувались, народжували дітей, лаштували бізнеси, вчились). І все начебто нормально, у них з чоловіком теж все було добре в справах. Але тільки і справах. 
Вони давно не розмовляли про щось, окрім бізнесу. Давно не цікавились один одним, але бухгалтерським звітами,. Не вечеряли разом під романтичну комедію, замість новин.  І вже дуже давно не цілувались.

Секс? Секс був. Все. Просто був.

В який ст момент, їй дуже захотілось все змінити. Якось оживити їхній шлюб. Але їм нічого не заважає. Навіть дитина з ними не живе. Можна і на побачення ходити і голою сніданок готувати, спокушати чоловіка своїми не такими вже й поганими формами. До сорока років таки вдалося зберегти прекрасну форму. Та й косметологія не стоїть на місці. Тож, похвалитись було чим. От тільки … тільки це виявилось нікому не потрібно….

Вона так і сиділа.. глянула на букет котиків, який стояв в простій прозорій склянці і провела пучками пальців по ніжним пухнастим суцвіттям. От же ж диво природи. І як тільки з них потім виростають довгі гнучкі гілки, що водоспадом спадають до землі? Гарні.. і де тільки знайшов?

В сусідній кімнаті почулось якесь вовтузіння, а тоді глухий удар.  

«Впав, чи шо?» — подумала вона і відставивши горня потурбувала в кімнату, що служила їй і вітальнею і спальнею одночасно. 
увійшовши до кімнати вона обперлаль на одвірок, тугіше запахнула домашній халат в різнокольорову квіточку і склала руки на грудях. 
В кімнаті горіла лише настільна лампа, жовте світло якої приховувало недоліки радянського ремонту та пошарпаних меблів. На підлозі, біля дивану сидів чоловік в розхристаній білій сорочці та чорних штанах і потирав потилицю. Чорне, як воронове крило волосся розтріпалося, а розгублений погляд світло-сірих очей робив його молодшим років на десять. Він перевів збентежений погляд на жінку, що продовжувала спокійно стояти і дивитись на нього, як на екзотичну тваринку в зоопарку.

— вибач.. — прохипів він, дивлячись на неї. Поклав руки на зігнуті коліна і спробував встати.

— та нічого.. — відмахнувся вона. — живий, здоровий і вже добре. 

— Угу.. — мугикнув під носа. — я піду..

— куди?! — обурилась. — комендантська година. Іди в душ. Завтра поїдеш. — командирським тоном відповіла.

— Угу. — знов мугикнув та ще й кивнув для впевненості. — Я не наробив справ? — запитав встаючи. 
Жінка стенула плечима і відповіла.

— Все що ти міг наробити, ти вже зробив. А напитись на корпоративі, співати пісень під вікнами, а тоді дертись по стіні на другий поверх.. Пффф, так то з ким не буває. — пирхнула вона і відвернулась спиною прямуючи на кухню знов.

Сіла за стіл, підхватила горня з вже остиглим чаєм і тільки хотіла зробити ковток..

— От чого ти така???! — долинуло з кімнати.

— Яка? — гукнула.

— Противна!

— Який їхав, таку й здибав! — копнула у відповідь і посміхнулась. 

Все ж цьому житті мало що міняється..