Рижик стояв на подвір’ї, дивлячись на знайомий дім. Серце калатало. Він намагався впізнати запахи, знайти ті маленькі сліди, які колись залишили його лапки на ґрунті.
— Рижик? — пролунало знайоме, ніжне ім’я.
Котик обернувся. Там стояла Даринка! Вона впізнала його одразу. Її очі наповнилися сльозами радості.
— Ти справді повернувся! — крикнула вона і нахилилась, щоб підхопити його на руки.
Рижик затремтів від щастя, тихо замуркотів і потерся об її щоку. Він нарешті знайшов дорогу додому.