Котик який не здався
Теплий дим і добрі руки
еплому светрі. Вона роздавала хліб людям, які проходили повз.
Коли побачила котика, нахилилась і прошепотіла:
— Ой, який гарненький! Іди-но сюди.
Рижик насторожився. Людей він боявся— не всі були добрі. Але від цієї дівчинки пахло теплом і молоком. Він підійшов ближче. Дівчинка дістала шматок булочки й поклала біля нього.
— Їж, малий.
Він обережно лизнув, потім почав їсти швидше.
— Як тебе звати? — спитала вона. — Ніхто не сказав, правда? Хм... ну тоді ти будеш Рижик.
Від цих слів він підняв голову. Так, саме так його колись кликала Даринка.
Котик тихо муркнув. Дівчинка усміхнулася:
— Бачиш, сподобалось.
Вона називалась Оленка. Працювала в пекарні з мамою. Кожного вечора, коли вони зачиняли магазин, вона приносила йому шматочки теплого хліба.
Рижик почав чекати її щодня. Він сидів біля дверей, а коли чув знайомий голос — хвіст сам рухався від радості.
Так минуло кілька днів. Котик трохи відновив сили. Але одного ранку пекарня була зачинена. Людей не було, диму теж. Лише вітер ганяв обгортки від булочок.
Рижик чекав до вечора. Потім дощу. Потім — ще один день.
Та ніхто не прийшов.
І тоді він зрозумів: потрібно знову йти. Бо, можливо, там, де закінчується вулиця, є хтось, хто чекає саме на нього.
#527 в Різне
#71 в Дитяча література
Відредаговано: 12.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
