Котик який не здався

Друзі й небезпеки

Барсик показав йому місця, де можна знайти їжу: біля кафе, де добрі кухарі ставили миску для котів; біля школи, де діти іноді приносили залишки канапок.

Інколи до них приєднувалася чорна киця Мура, яка вміла тихо підкрадатися і красти ковбасу просто з базару. Вони разом сиділи на даху, дивилися на небо і мріяли про теплу оселю.

 

Та вулиця не пробачала неуважних. Одного разу зграя собак почала ганяти котів по подвір’ю. Рижик біг щосили, серце калатало. Він стрибнув на паркан, але лапа зісковзнула, і він упав у калюжу. Холодна вода обпекла тіло, та страх був сильніший. Він видерся, наскочив на бочку, потім — на дах гаража.

Звідти побачив, як Барсик сховався під машиною, а Мура вискочила на дерево.

Коли собаки відійшли, друзі довго віддихувалися.

— Добре, що живі, — прошепотіла Мура.

— Ми ще виживемо, — відповів Рижик і глянув угору, на зоряне небо.

 

Тієї ночі він уперше зрозумів: світ великий, страшний і прекрасний водночас. Але десь там, за десятками вулиць, живе його Даринка. І він обіцяв собі — колись обов’язково знайде дорогу до неї.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше