Котик який не здався
Домівка, де пахло теплом
Рижик народився у маленькому українському містечку, у затишному будинку з червоною покрівлею. Його шерсть була кольору стиглого абрикоса, а очі — зелені, як молоде листя. Котик ріс у любові — господиня Даринка кожного ранку гладила його, казала:
— Привіт, мій сонячний клубочку! — і наливала молока у маленьку мисочку з квіточками.
Він спав біля її ліжка, грався клубками ниток, ганявся за сонячними зайчиками на стіні. Коли Даринка поверталася зі школи, він біг їй назустріч і терся об ноги, муркочучи, ніби розповідав, як скучив.
Так минали дні — спокійні, теплі, схожі на затишну казку. Але одного ранку Рижик прокинувся від дивного шуму. Даринка з мамою складали речі у коробки. Вони метушилися, бігали кімнатою, говорили про «переїзд».
Рижик не розумів. Він спостерігав, як його улюблену ковдрочку кладуть до валізи, а знайомі запахи кімнати повільно зникають. Коли родина вийшла з дому, він вибіг за ними, але машина рушила швидко, і колеса підняли пил. Котик пробіг ще кілька метрів, але дорога вже була порожня.
Він сів на порозі й довго дивився, куди зникла машина. У його очах блищали краплини дощу — чи, може, то були сльози.
#967 в Різне
#162 в Дитяча література
Відредаговано: 12.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
