Королівський бал

Зірки на небі сяяли яскраво, коли Мур прибув до світлого замку королеви Лисиці на Королівський бал. Велике святкування зібрало всіх мешканців Казкового Тваринного Світу: барвистих птахів, маленьких гризунів, водоплавних та літаючих, степних та лісних тварин. Кого тут тільки не було. Лунала музика, але на серці королеви, яка стояла на величному балконі, було неспокійно.

Мура, вже відомого у цих землях лицаря, представили королеві.

- Ваша Величносте! Пан лицар Мур! - об’явив герольд.

-Вітаю вас, Ваше Величносте! - Мур схилив голову у знак поваги.

- Так, мені відомо, хто ви, пан Мур. Навіть до нас іноді доходять чутки про лицарів та героїв. Рада, що ви завітали на наш скромний бал.

Мур та королева деякий час вели світську бесіду. Та лицар бачив, що її щось мучить.

- Ваша Величносте, що засмутило вас в такий прекрасний вечір? - спитав Мур, підійшовши до королеви.

- Сталося страшне, пане Мур. Перед балом хтось викрав Королівський глобус - символ нашого світу і гармонії між усіма тваринами. Без нього свято не може бути таким же радісним, - відповіла королева.

- Я спробую допомогти, Ваше Величносте.

Лицар гуляв серед гостей, вів бесіди, шуткував та сміявся, та сам прислухався, уважно дивився за гостями, охороною та слугами. Це справжнє розслідування. Мур вивчав кожен куточок замку. І його уважність винагородила його. Один з гостей доволі багато спілкувався с головою слуг, був знервований та постійно озирався.

Мур прослідкував за цим гостем. Той, не бажаючи цього, привів його через довгі та темні коридори до старої кімнати у дальньому крилі замку. Мур причаївся, спостерігаючи. Гость підійшов до величних дверей, а з ніш у стінах вийшли два стража - два грізних вовка, з ног до голови у міцних обладунках.

- Заколотники Тваринного Світу! - тихо промовив гість, та гострий слух Мура допоміг почути, і вовки відступили.

Двері відчинилися і гість пройшов у них. Мур вирішив перевірити, що за тими дверима. Він підійшов до них, вийшли два вовки. Дійсно на вигляд грізні супротивники.

- Заколотники Тваринного Світу! - Мур промовив фразу.

Двері відчинилися, вовки відійшли у свої сховища, а Мур увійшов до невеликого приміщення, де було багато знатних звірів, на нього перші миті звертали увагу, він кивав усім з видом пихатого вельможи, та слідував за тим самим гостем, який привів його сюди.

Знову почались коридори. “Наскільки ж великий цей замок?” міркував Мур. В одну мить Мур зрозумів, що з стінами коридору щось починає коїтися, вони ніби розтанули і навколо була лише темна пустота нічного неба, тільки де інде сяяли зірки. Котяча вовна стала дибки, Мур відчував небезпеку усім тілом, та зрозуміти звідки вона, не міг.

- Маленьке створіння завітало до мене сьогодні у гості?

Незвичайний голос лунав у його голові. Могутній, первісний, лякаючий та позбавляючий сил.

- Хто ти? Чи що? - Мур витягнув меч, та розумів, що проти такого створіння він йому не допоможе.

- Дещо старе, дуже старе. Мені нудно тут, котику. Тож пограй зі мною і я відпущу тебе.

- А в що ти любиш грати? - Мур, не дивлячись на те, що це все його лякало, йшов уперед.

- Котика та мишу! - пролунало попереду і перед ним з’явилось велике чудовисько.

Лицар приготувався до бою, впевнено тримаючи меч. Та чудовисько теж не поспішало кидатися на нього. Мур пішов ще уперед, чудовисько почало відходити. Лицар пішов ще швидше. Тоді він зрозумів. Є у цих землях така мала комаха, що могла стати дуже небезпечним супротивником. Своїми виділеннями вона визивала видіння, які могли призвести до біди.

Як тільки морок розвіявся, Мур опинився у кімнаті, де було декілька вельмож та гість, за яким йшов лицар. Усі вони були одіті у маски, які, напевно, давали змогу дихати у середовищі з різними небезпечними випарами. У руках гість тримав маленьку комашку. А за спинами заколотників знаходився величний Королівський глобус.

- Ось я і знайшов його, дякую, що підказали, куди йти. Ви всі заарештовані, а комаха вам не допоможе.

Усіх заколотників затримали. Вовки здалися без бою, коли зрозуміли, що уся королівська варта прийшла за ними. Головою заколотників виявися барон Кабан, який вже багато часу мріяв скинути королеву і зайняти трон. А Глобус був би лише приводом для того, щоб оголосити королеву не спроможною зберегти мир у королівстві.

Мур був радий допомогти. Його уважність та спостереж-ливість, які він вдосконалював під час навчання з майстром Шурко та у своїх численних пригодах, допомогли йому викрити заколот та знайти вкрадений глобус.

Відчувши полегшення, королева Лисиця знову розмістила глобус на своєму почесному місці, а свято тривало далі зі ще більшою радістю.

Всі вітали Мура, але він лише вдячно посміхався та повернувся до святкування, нагадуючи всім про важливість бути чесним, добрим та поважати один одного.