Мур і метелик золотого кольору

Мур швидко піднімався горою, кожен крок ставав все важчим через крутість схилу. Але зненацька він почув дивний звук - м'який плач. Роздивившись навколо, він побачив метелика золотого кольору, який сидів на великому камені і сумно дивився вниз на долину. Його крила ледь здригалися у такт його плачу.

- Що трапилося? - запитав Мур, підходячи ближче. - Тобі потрібна допомога?

Метелик спершу подивився недовірливо на лицаря, та потім розповів, що загубився. Він мав зустрітися зі своєю сім'єю на далекому квітковому полі, але він не взяв з собою мапу, бо думав що й так запам’ятає шлях. Але з часом він загубився і зовсім не розумів де він та у яку строну рухатися.

- Я допоможу тобі, - пообіцяв Мур, розуміючи, як важливо для метелика повернутися додому. - Ти спробуй згадати якісь визначні місця, що були на мапі на шляху до поля. Ми спробуємо крок за кроком віднайти їх та й вийдемо до місця зустрічі. Я трохи ходив цими краями.

Так почалась їхня спільна пригода. Метелик дійсно згадав декілька місць, що були зображені на мапі. Разом вони міркували, у яку сторону треба рухатися, опираючись на знання Мура. Вони долали гори, перетинали річки, йшли крізь густі ліси.

В горах їм довелося багато лізти, та тільки Муру, бо метелик легко злітав куди було треба, та підказував котику вірний шлях. Натомість Мур дуже задалеко чув де цвітуть гірські квіти, які дуже полюбляв метелик та легко знаходив їх для нього. А ще вони стикнулися там з розлюченою росомахою. Домовитися розійтись мирно не вдалося, тому Муру довелося витягати меч. Бій був довгий та важкий, але росомаха зрозумів, що стикнувся с дуже сильним супротивником.

Так вони і розійшлись, дивлячись очі у очі та тримаючи мечі один навпроти одного. Що ж, інколи слова не завжди допомагають. Та це не ознака того, що сила має бути остаточним рішенням.

Для бурхливої річки їм знадобився пліт, бо Мур хоч і вправно плаває, та обладунки та холодна річка з швидкою течією зробили своє діло.

У лісі шлях обирав Мур, бо метелику було важко злітати через густі крони дерев та зарості. Тому вів їх виключно котик.

Відчуваючи небезпеку, Мур захищав свого нового друга, а метелик розповідав йому цікаві історії зі свого життя, чим підіймав настрій. Так мандрівка стала більш легкою та веселою.

Вони зустріли великі випробування на своєму шляху, але завжди знаходили можливості їх долати, спираючись один на одного. Мур здобув глибокі знання про дружбу та взаємодопомогу.

Коли нарешті вони досягли квіткового поля, щасливий метелик злетів до своєї сім'ї, а Мур спостерігав, як вони радісно пурхають у повітрі, легко та щасливо. Він відчув глибоке задоволення від того, що допоміг своєму новому другу.

На шляху додому, він із задумом згадував про золотого метелика, що вільно злітав в небо, коли зустрів свою сім'ю, і зрозумів, що навчився дечому важливому. Що лицарство - це не лише про мужність і силу, але і про здатність бути добрим і чуйним до інших, не очікуючи винагороди взамін.