Тренування з Майстром Шурком

За перших променів сходу сонця, коли краплини роси ще переливалися на листях, Мур вже гуляв вулицями Кіттенгейла. Так він зустрів свого майстра - старого та мудрого кота з глибокими зеленими, наче безодні, очима. Майстра звали Шурком і його слава як наймудрішого кота у містечку Кіттенгейл поширилася далеко за межі котячого краю. Суворий кіт дивився на малого Мура, а той дивився на нього у відповідь.

- Той що малеча, це ти хочеш стати лицарем?

- Так! - Мур аж світився від радості.

- Ходімо тоді до твоїх батьків, є про що розмовляти.

Батьки погодилися на навчання Мура.

- Ми хочемо, щоби ти був щасливий, та обрав свій власний шлях. І він не має бути схожий на наш, - так промовив батько Мура.

- Ми дали і будемо давати все що зможемо, котику. Любов, турботу та свій життєвий досвід. Та своє життя будувати будеш ти, - доповнила мама. - Ми завжди підтримаємо тебе.

Вони розуміли, що мрія зробить котика щасливим.

Шурко, як і всі великі майстри, був суворим, та за цим крилися турбота, люб’язність та доброта. Він навчав Мура не лише фізичної сили, але й сили розуму, волі та духу. Тренування були важкими, та Муру допомагали вчення батька.

- Ти вже маєш сам готувати усе до тренування, потім прибираєш та перевіряєш знаряддя. Готуємо їжу по черзі, прибирання житла та тренувального майданчика на тобі.

Спершу Мур вередував, та майстер був непохитний, але й ніколи не був жорсткий. Він багато розмовляв з Муром, пояснював та увесь час навчав.

- Муре, - казав Шурко, - сила в твоєму розумі та тілі, але важливо використовувати її мудро та з добрими намірами.

Їхні тренування включали в себе різні вправи, від перебігання через поля, лазіння по верхівці паркану чи вміння падати рачки, до медитації біля спокійного озера, споглядання візерунку на водяній гладі та вміння проявляти витримку, тримаючи метелика на носі та не ворушити навіть одним вусом.

Інколи Мур не розумів для чого це все лицарю, що йому потрібно вчитися битися зброєю та носити обладунки. Шурко тільки посміхався та казав, що розуміння прийде з часом, треба вчитися і настане мить, коли життя малого кота зміниться. Тоді він зрозуміє ту частину вчення, яку не спроможний осягнути зараз. І це є життя.

Мудрі майстри, вони такі. Мудрі слова, сповненні загадок, а як це розуміти - прояви терпіння та дай часу пройти.

Шурко навчав Мура, як контролювати свій розум та силу, як бути чесним, діяти мудро та розсудливо, вміти відстоювати свою волю, фізичні та особисті кордони. Як розмовляти із незнайомцями, вести себе у світі та суспільстві у якості лицаря.

- Лицар, це не тільки меч та обладунки. Не вони роблять тебе лицарем. Твій розум, твоє сердце, твоя душа. Це головне, обладунки та меч - лише знаряддя. Коли ти сяєш зсередини, всі тянуться на це світло.

Коли всередині порожнеча чи, ще гірше, темрява, то й сяючі обладунки цього не сховають.

- І як зрозуміти, що у кота чи іншої тварини пустота, чи гірше, темрява усередині? Що тоді робити, майстре?

- По поведінці, словам, вчинкам, зухвалому та зневажливому відношенню до оточуючих, - в зелених очах Шурка малий Мур бачив щось, та зрозуміти не міг.

- То треба перемагати їх?

- Звісно, якщо це потрібно. Не завжди такі істоти злі. Спершу спробуй слово, а не меч витягати.

- Слово? Що ж це дасть, якщо на мені обладунки, а на поясі меч? - недовірливо запитав Мур.

- Слова та добрі наміри, так. Багато труднощів можливо вирішити саме ними.

- Але ж лицарі здобувають славу у бою, чи не так?

- Великий лицар не той, хто перемагає в боях заради переваги над іншими чи марнославства, - наголосив Шурко. - Великий лицар - той, хто використовує свою силу, щоб змінити світ для інших на краще, не очікуючи нагороди чи подяк та прославлень.

Мур прислухався до його слів. Він розумів, що його призначенням було стати не лише сильним, але й мудрим і добрим лицарем. Тренування ставали ще складнішими, але котик не скаржився.

Мур розумів - щоб стати котиком-лицарем він мусив пройти через випробування та багато чому навчитися.

- Вже не тільки мрія бути лицарем жене тебе уперед? - майстер Шурко посміхався, дивлячись на те як легко після занять Мур збирав знаряддя з майданчику.

Ще деякий час назад Мур був не терплячий та запальний. Вередував при кожній нагоді, бо вважав, що втрачає час на якусь маячню, а не стає лицарем, тут і зараз. Та на одній мрії далеко не підеш.

- Мабуть так. Я став більше розуміти, бо вчюся кожного дня чомусь новому, або закріплюю те, що вже знаю. Цей шлях починає мені подобатись.

- Я радий це чути! Більшість часу ти проводиш на таких от шляхах, навчаючись чомусь чи роблячи щось. Тому треба навчитись радіти кожному дню.