Народження лицаря

Сонячний ранок розмалював золотими променями крайовид маленького котячого містечка - Кіттенгейл. Тепле світло танцювало на дахах будинків, торкаючись кожної черепички, а ранковий вітерець приносив аромат свіжої роси та трав. Вулиці прокидалися від сну і коти та кішки вже спішили по своїм справам. А для однієї кішечки це була особлива мить - відлуння первісного мявкоту розбавило тишу світанку. Новонароджений котик з'явився на світ таким маленьким та милим, але його очі вже сяяли дивовижною рішучістю. 

Матуся обережно пригорнула малюка до себе, гріючи його теплом свого тіла. Такий маленький, пухнастий та беззахисний.

- Світе, зустрічай Мура, - ніжно оголосила його мама, дивлячись люблячими та мрійливими очима на маленьку рухому купку хутра.

- Я відчуваю, що в тобі таїться щось особливе, мій любий котику.

Мінялися пори року, Кіттенгейл потопав у зелені та квітах, чи поважно насуплювався товстим шаром снігу на дахах. А потім знову все тануло та цвіло.

Не зважаючи на свій ще невеликий розмір, Мур виявляв незвичні для такого малюка мужність і розум, та як і кожному малюку, йому було ще багато чому вчитися.

Кожен день котики гралися на вулиці і виносили свої іграшки. А матусі давали їм різні ласощі із собою, щоб малечі було чим перекусити та пригостити один одного. І ось у котика Мява з’явилась нова іграшка, яка сильно запала до душі Муру. Та власник іграшки вередував і комусь давав потримати її, а декому ні. Муру він її навіть не дав ні подивитися, ні потримати. Мур дуже обурився та емоції так переповнювали його, що він не знав, що робити з цим. Тому він почав дражнити та обзивати Мява, а потім навіть спробував силою забрати іграшку. Більш дорослий котик зупинив Мура, здивований його поведінкою.

- Навіщо ти це робиш, Мур? Що із тобою коїться?

- Мені дуже сподобалася ця іграшка і я хочу потримати її, погратися нею, та котик Мяв не хоче ділитися.

- Тому ти вирішив забрати її?

- Я б повернув, тільки погрався трохи.

- Це погане рішення, котисько. Ти можеш ще раз поговорити з Мявом, пояснити йому, що тобі дуже сподобалась його нова іграшка. І що ти будеш вдячний йому, якщо він може дати тобі її потримати та погратися.

- А якщо він знову відмовиться? - Мур був ще обурений.

- Тоді скажи, що ти розумієш та готовий почекати, коли Мяв сам награється і зможе поділитися іграшкою. Треба трохи розуміння та терпіння.

Так Мур і зробив, коли трохи заспокоївся, посидівши на самоті. Він вибачився перед Мявом за те, що намагався забрати у нього іграшку та ображав його. Мур сказав, що дуже радий за Мява і що в нього з’явилась нова іграшка. І Мурові дуже б хотілося нею теж трохи погратися, коли Мяв зможе поділитися. На подив котика, Мяв пробачив його та погодився поділитися іграшкою. І через деякий час Мур вже грався нею. Так день на вулиці подарував нові враження та емоції.

Мама якось йому розповіла, що жадібність не дає малечі заводити друзів. А ще заздрість - вона робить котиків та іншу малечу злою, закритою та навіть змушує робити жорстокі вчинки.

Мур відчув це на собі, коли намагався відібрати іграшку. Йому було соромно за цей вчинок. Тож він спитав у мами, як побороти жадібність і буду добрим другом, вміти щиро радіти за інших.

- Нам не належить все навколо, любий, і ми не можемо володіти усім у світі, брати що нам заманеться. Природа ділиться з нами усім, що є у неї і що нам потрібно для гарного та щасливого життя. І потрібно це цінувати. Так само й наші друзі, близькі та навіть незнайомі котики. Вони діляться тим, що мають, якщо в них є бажання. Ніхто не має права забирати у іншого, тим паче якщо з тобою не мають наміру або не хочуть ділитися.

- Але ж таке коїться, мамо. Я бачив - одні забирають щось у інших. Що ж тоді робити, коли таке стається?

- Тоді сильніші захищають слабших та світ довкола, роблять його кращим. Виправляють те, що коять котики та інші мешканці нашого світу з поганими намірами. Вчать їх, як радіти за досягнення інших, а не заздрити чи бажати забрати це. Як ти сам хочеш, щоб довкола всі раділи твоїм досягненням, так треба вміти розділяти радість від досягнень інших.

- Роблять це як герої книжок, про яких ти мені читала?

- Інколи і так, любий. Та частіше це починається з любові батьків до своїх дітей, їх виховання. А діти несуть цю любов у світ. Так кожні батьки та діти роблять цей світ краще.

- Тоді ви з татом врятуєте увесь наш світ, мамо, - засміявся Мур, обнімаючи матусю.

Одного спекотного дня Мур пішов гуляти містом.

- Муре, ходімо з нами! Є цікава забава, - покликав його котик.

Компанія його друзів розбишак зібрались на вулиці.

- Яка саме? - Мур посміхнувся, зрадівши друзям.

- Усе дізнаєшся сам, як будемо на місці! - котики загадково посміхалися та Мур не відчув нічого підозрілого.

Компанія друзів вирушила аж за місто де на зелених холмах розкинулися фермерські сади. На місці котики поділилися з Муром своїм планом.