Народження лицаря

Сонячний ранок розмалював золотими променями крайовид маленького котячого містечка - Кіттенгейл. Вулиці прокидалися від сну і коти та кішки вже спішили по своїм справам. А для однієї кішечки це була особлива мить - відлуння первісного мявкоту розбавило тишу світанку. Новонароджений котик з'явився на світ таким маленьким та милим, але його очі вже сяяли дивовижною рішучістю. 

Матуся обережно пригорнула малюка до себе, гріючи його теплом свого тіла. Такий маленький, пухнастий та беззахисний.

- Світе, зустрічай Мура, - ніжно оголосила його мама, дивлячись люблячими та мрійливими очима на маленьку рухому купку хутра.

- Я відчуваю, що в тобі таїться щось особливе, мій любий котику.

Мінялися пори року, Кіттенгейл потопав у зелені та квітах, чи поважно насуплювався товстим шаром снігу на дахах. А потім знову все тануло та цвіло.

Не зважаючи на свій ще невеликий розмір, Мур виявляв незвичні для такого малюка мужність і розум.

Кожен день котики гралися на вулиці, кожен виносив свої іграшки. А ще матусі давали їм різні ласощі із собою, щоб вони мали чим перекусити. І от у одного котика з’явилась нова іграшка, яка сильно запала до душі Муру. Та власник іграшки вередував і комусь давав потримати її, а декому ні. Муру він її не дав ні подивитися, ні потримати. Котик дуже обурився та емоції так переповнювали його, що він не знав, що робити з цим. Тому він почав дражнити котика з іграшкою, а потім навіть спробував силою забрати іграшку. Більш дорослий котик зупинив Мура, здивований його поведінкою.

- Навіщо ти це робиш, Мур? Що із тобою?

- Мені дуже сподобалася ця іграшка і я хочу потримати її, погратися нею, та котик Мяв не хоче ділитися.

- Тому ти вирішив забрати її?

- Я б повернув, тільки погрався трохи.

- Це погане рішення, котисько. Ти можеш ще раз поговорити з Мявом, пояснити йому, що тобі дуже сподобалась його нова іграшка. І що ти будеш вдячний йому, якщо він може дати тобі її потримати та погратися.

- А якщо він знову відмовиться? - Мур був ще обурений.

- Тоді скажи, що ти розумієш та готовий почекати, коли Мяв сам награється і зможе поділитися іграшкою. Треба трохи розуміння та терпіння.

Так Мур і зробив, коли трохи заспокоївся, посидівши на самоті. Він вибачився перед Мявом за те, що намагався забрати у нього іграшку. Мур сказав, що дуже радий за Мява і що в нього з’явилась нова іграшка. І Мурові дуже б хотілося нею теж трохи погратися, коли Мяв зможе поділитися. На подив котика, Мяв пробачив його та погодився поділитися іграшкою. І через деякий час Мур вже грався нею. Так день на вулиці подарував нові враження та емоції.

Мама якось йому розповіла, що жадібність не дає малечі заводити друзів. А ще заздрість - вона робить котиків та іншу малечу злою, закритою та навіть змушує робити жорстокі вчинки.

Мур відчув це на собі, коли намагався відібрати іграшку, і йому було соромно. Тож він спитав у мами, як побороти жадібність.

- Ми не можемо володіти усім у світі, нам не належить все навколо. Природа ділиться з нами усім, що є у неї. І потрібно це цінувати. Так само й наші друзі, близькі та навіть незнайомі котики. Вони діляться тим, що мають, якщо в них є бажання. Ніхто не має права забирати у іншого, тим паче якщо з тобою не мають наміру або не хочуть ділитися.

- Але ж таке коїться, мамо. Одні забирають щось у інших. Що ж тоді робити?

- Тоді сильніші захищають слабших та світ довкола, роблять його кращим. Виправляють те, що коять котики та інші мешканці нашого світу з поганими намірами. Вчать їх, як радіти за досягнення інших, а не заздрити чи бажати забрати це. Як ти хочеш, щоб довкола всі раділи твоїм досягненням, так треба розділяти радість від досягнень інших. 

- Як герої книжок?

- Інколи і так, любий. Та частіше це починається з виховання дітей, любові до них. А вони несуть цю любов у світ. Так кожні батьки роблять світ краще.

- Тоді ви рятуєте увесь світ з татом, мамо, - засміявся Мур, обнімаючи матусю.

Одного спекотного дня Мур пішов гуляти містом.

- Муре, ходімо з нами! Є цікава забава, - компанія його друзів розбишак зібрались на вулиці.

- Яка саме?

- Усе сам побачиш, як будемо на місці! - котики загадково посміхалися, та Мур не відчув нічого підозрілого.

Компанія друзів вирушила аж за місто, там знаходились фермерські сади. На місці котики поділилися з Муром своїм планом. Один із старих котів фермерів завжди славився своєю суворістю. Вони побоювалися його та на базарі і ярмарках обходили стороною.

А ще вважали, що він ніколи не з ким не ділиться.