Загадковий острів

Після кількох пригод і далеких мандрів Мур стояв на березі великого озера, вдивляючись у Загадковий острів, що здіймався над водою. Старий вчений кіт на імʼя Абиязнав потребував допомоги у пошуках і порятунку дуже рідкісної, майже зниклої рослини. З неї ті, хто знається на лікуванні, можуть готувати ліки, що зцілюють більшість ран і недуг. Багато хто вже намагався виконати це завдання, але, на жаль, так і не розгадали таємницю острова.

Загадковий острів славився густими лісами, складною системою печер і стрімкими скелями. Казали, що на острові захований неймовірний скарб, і він також пов’язаний з тою самою загадкою. А вчений кіт Абиязнав був переконаний: справжній скарб — це саме та рослина. Адже що може бути ціннішим за те, що зцілює недуги і дарує надію на життя?

Мужній і рішучий, Мур готувався на березі до подорожі на острів. У похідну сумку Мур склав усе необхідне на кілька днів, а решту спорядження заховав у кущах неподалік. Мур вирушив на острів у маленькому човні, що був прив`язаний біля старого причалу. Вода в озері була прозорою, а сонце грало відблисками на її поверхні. Легкий вітерець дарував приємну свіжість. Мур доплив до берега, ступив на землю острова і цілий день досліджував ліс, стежки та печери — шукаючи підказки— яку загадку приховує острів і як її розгадати.

Час від часу Муру траплялися сліди великих лап із пазурами. Це нагадувало йому, що острів не завжди такий привітний, гарний і безпечний.

Із давніх казок і легенд Мур знав про моторошних створінь, які виходять уночі — тож варто було заздалегідь знайти безпечну схованку на ніч.

Після довгих годин пошуку Мур вирішив перепочити на невеликій галявині серед дерев. Він уважно все обстежив, але нічого, що могло б допомогти у пошуках, не виявив. До заходу сонця ще залишався час, тож Мур трохи підкріпився і хотів продовжити пошуки. ККотик присів і прихилився до заростей, щоб трохи перепочити й обміркувати все, але зненацька почув тріск за спиною. Зарості не витримали ваги лицаря в латах — і Мур провалився назад у вузький прохід заввишки лише з половину його зросту. Проповзши крізь нього, Мур опинився в печері. Оглядаючи стіни, він натрапив на старовинний малюнок — зображення рослини й слідів лап. Рослина на малюнку нагадувала ту, що була в старовинному рукописі, який Мурові дав учений кіт Абиязнав. Отже, день минув не даремно — він усе ж таки знайшов слід.

Поки котик досліджував печеру, ніч тихцем змінила день, що пішов на відпочинок. Муру спало на думку, що заночувати в цій печері — зараз найкраще й найбезпечніше рішення. У казках лицарі завжди з мечем напоготові кидаються на будь-яку небезпеку, не думаючи ні про що, крім слави. Та Мур недаремно так багато вчився: спершу треба обдумати — а вже потім діяти. Якщо небезпеки можна уникнути, і ніхто при цьому не постраждає — лицар має обрати безпечний шлях.

Розставивши пастки для непроханих гостей біля входу до печери й укривши слід листям, що збивало його запах, Мур закутався у свою похідну ковдру. Він спостерігав, як місячне світло місцями проникало крізь зарості й струменіло в печеру тонкими променями, у яких танцювали пилинки. Так він і задрімав. Час від часу його будили жахливий вий і гарчання, що лунали над островом. Стало моторошно, та Мур розумів: він зробив усе можливе, щоб убезпечити свою схованку. Щойно все стихало — котик знову поринав у сон. Так минула вся ніч.

Щойно небо над обрієм заграло теплими барвами, острів огорнула предранкова тиша, а згодом заспівали птахи. Мур радісно усміхнувся й полегшено зітхнув — страшна ніч уже позаду. Поснідавши на світанку, котик зібрав знаряддя й дістав старий рукопис.

Шлях до розгадки таємниці острова і цілющої рослини починався саме з цієї печери. Можливо, не в ній самій — тут лише підказка у вигляді малюнка. Але десь поблизу, Мур був певен, заховане продовження шляху. Лицар обережно перемалював зображення лап, що скидалися на мапу, на чистий аркуш. На цій мапі були позначені місця, які, ймовірно, вели до рослини.

Котик був зосереджений і уважний: звірявся з мапою й шукав потрібні орієнтири. Він не відволікався, не зупинявся на відпочинок і не витав у мріях про те, як знайде рослину. Крок за кроком Мур рухався за маршрутом, щоб розв’язати загадку острова. І зрештою, після кількох годин напружених пошуків, його зусилля дали результат.

На великому камені, майже повністю встеленому листям і вкритому мохом, Мур раптом побачив щось незвичне — ледь помітну позначку, що дуже нагадувала той самий вказівник із малюнка у його рукописі. Розчистивши камінь, він побачив знайому мітку слідів лап. Поруч був ще один малюнок — у вигляді стежки, а довкола неї — літери вказівників. То були сторони світу. Добре, що Мур розумівся на географії й умів орієнтуватися на місцевості. Великі й малі літери Пн. — позначали Північ, С. — Схід, де сходить сонце, Пд. — Південь, а З. — Захід, де сонце сідає ввечері. Тепер Мур добре розумів, чому вони з майстром Шурком стільки часу присвячували навчанню різним наукам. Адже ні меч, ні обладунки тут би не допомогли.

Мур перемалював і цю мапу на чистий аркуш, а тоді знайшов початок маршруту біля каменя й рушив уперед. Котик долав стрімкі скелі, користуючись мотузкою й гаком, схожим на котячі пазурі. Він закидав його вгору й підіймався лише тоді, коли був упевнений, що гак тримається міцно. Лицар продирався крізь густі зарості, знаходив безпечні місця, щоб перейти бурхливу річку, а за допомогою мотузки подолав навіть глибоку прірву. Мапа привела його до дивного місця, яке без підказок він би ніколи не знайшов. Котику неабияк допомогли вміння мислити спокійно і здатність зосереджуватись на справі.