1 глава

Біля вікна сидів собі кіт. Кіт Мароль.

Чи не щосекунди у нього у голові вигулькували різноманітні ідеї.

Узагалі то цей кіт був чарівним.

Але ніхто-ніхто цього не знав. І не здогадувався.

Окрім, звісно, його колег-рятувальників світу.

Майже кожного дня коту треба було виправляти помилки людства.

От учора, наприклад, Маролю треба було йти на переговори к президенту США, адже той хотів увесь світ знищити своїми ядерними бомбами.

На щастя, Маролю вдалося переконати президента не робити цього, інакше довелося б вбити президента.

Маса обурення тоді вилилася б на кота.                        

Дивився Мароль на небо. Дивився задумлено, раз у раз похитуючи хвостом ніби у такт музики.

Раптом він стрепенувся і кинувся до своєї кімнати.

Він любив вибиратися на горище коли усі сплять. У них там не було даху, а лише синє-синє небо, вітер, зірки…

Але зараз – справа серйозна.

Зайшовши у кімнату, що була зроблена у синьо-зеленому стилі, він узяв якісь окуляри (також синьо-зелені) і пішов знову на горище.

Надів окуляри. Виглядав у них Мароль кумедно, зате бачив те, чого не бачили інші.

Зараз Мароль, як і сподівався, побачив біля білосніжного місяця якийсь ніби корабель, тільки без парусів і у повітрі.

• Інопланетні істоти… - прошепотів кіт. Окрім усієї загрози яку становили інопланетяни для суспільства, Маролю вже не терпілося щось зробити. – Є робота для Охоронців.

Кіт пішов до коридору. Там виднілося багато дверей, і за кожною спокійно спав собі якийсь кіт – Охоронець.

Усі Охоронці вирішували різні проблеми.  За добу проблем виявлялося більше тисячі. Тому Охоронців було більше – майже п'ять тисяч.

Охоронцям нижчого ступеня довіряли лише якісь маленькі проблемки на зразок "продивитися за послом у Гренландію". Таких було тисячі зо три.

Середній ступень – таких була добра тисяча. Але зараз їх вже було півтори тисячі. Їм давали різноманітні задачки, але по складніше.

Вищий ступінь – найкращий. Тут уже такими дрібними справами не займаються, тут уже повноцінно рятують світ.

От слід сказати, що Мароль був з вищого рівня. Тож його дуже поважали.