III

Платформа наближалася до «Магеллану», корабель закрив собою зорі, сірий майже чорний корпус нависав над крихітною, беззахисною платформу. Корабель здавався нескінченно довгим.
Матвій повернувся до «Колумбу», що був тут поряд, але в той самий час дуже далеко.
— Що з тобою? — запитала Еллана.
Він повернувся до неї та вимушено посміхнувся:
— Нічого,  все гаразд.
— Точно?
Матвій кивнув.
— Капітане, — обізвався Пітер. — Я бачу технічний відсік корабля і вам це сподобається...
Всі подивилися на другого пілота, який вказав рукою на корпус «Магеллану».
— Зовнішній шлюз, ворота відкриті, — продовжив другий пілот.
— Наче спеціально для нас, — тихо промовив Арджун.
Всі подивилися на темну квадратну пляму відкритого шлюзу. Він був три на три метри у ширину та дожину і був схожий на вікно, крізь яке можна було зазирнути в душу «Магеллану».
— Ми не знаємо, що сталося із кораблем, можливо розгерметизація кормової частини... зараз головне піднятися на борт, — сказала Еріка.
— Як щодо пошуків живих? — запитала Еллана. — Ми точно бачили одного члена екіпажу, що вижив.
Пітер покачав головою:
— Ти бачиш, який здоровий цей корабель? Скільки часу потрібно, щоб перевірити його.
— Пропонуєш нікого не шукати? — психолог подивилася на нього.
— Це ти, а не я запідозрила щось у тих сигналах...
Еріка набрала повітря в груди та повільно видихнула:
— Ми не рятувальна місія, нам потрібно дістати частини для ремонту двигуна. Я не відправлю нікого до командної рубки, але ми щось придумаємо. — Вона повернулася до техніка. — Юдзі, мені потрібно, щоб ти налагодив внутрішній зв’язок «Магеллану».
— Схема корабля майже така, як і в нас, я придумаю щось, але точніше скажу, як потрапимо всередину.
— Внутрішні двері шлюзу зачинені, — повідомив Пітер.
Еріка кивнула а віддала команду:
— Добре, підвести платформу до корпусу на відстань десяти метрів. Я перевірю, що там.
Матвій хотів відмовити Еріку, але він знав, що коли вона віддає накази у такій формі сперечатися безнадійно.
— Зупиняю платформу на відстані десяти метрів, — промовив технік.
Платформа сповільнила рух і скоро застигла напроти шлюзу «Магеллана».
Еріка підійшла до краю платформи:
— Десять метрів до шлюзу, ще п’ять до внутрішніх дверей...
— Капітане, може підвести ближче, мотузки не вистачить, — Юдзі дивився на нею в очікуванні наказу.
— Ні, — вона покачала головою. — Залишатись на місці.
Еріка відстібнула карабін від рами.
— Точно? — запитав Матвій.
— Ви чули наказ, — відповіла вона дивлячись на шлюз. — Прибрати передню раму та стабілізувати платформу після того, як я відштовхнуся.
Юдзі знизив плечима та натиснув на кнопку управління, рами склалася і увійшла в отвори платформи.
Капітан «Колумбу» легенько відштовхнулася та поплила до шлюзу.
Матвій затримав подих та зробив крок вперед, але Еллана зупинила його:
— Дихай.
— Я дихаю, дихаю, — швидко сказав він, незводячи очей від Еріки.
Капітан дісталася корпусу корабля, вона вхопилася за ручки відсіку і направила себе всередину шлюза. Потім повернулася до свого екіпажу, Юдзі, на знак свого захоплення, показав великий палець вверх.
— Круто, — сказав Пітер. — Дуже круто, Капітане.
Еріка підійшла до внутрішніх дверей шлюзу і зазирнула у вікно.
— Темно, — промовила вона.
— Видно щось? — запитав Пітер.
— Нічого... але внутрішні двері шлюзу герметичні.
— Прекрасно..., — пробубнив під носа Юдзі.
Вона повернулася до екіпажу і сказала:
— Підведи платформу впритул та дай всім зайти до шлюзу, потім зафіксуй її, але не прямо напроти входу, а збоку, платформа має бути прихована.
— Вакарімашіта, — відповів Юдзі японською і за мить поправив себе: — Я зрозумів.
Пітер та Арджун першими зійшли з платформи, вони стали поряд із капітаном, чекаючи, доки Матвій та Еллана приєднаються до них. Юдзі стабілізував платформу, повернув її боком і підвів впритул до корпусу корабля. Він набрав команду на палені управління та увімкнув автопілот платформи.
— Я готовий, капітане, – сказав він увійшовши у шлюз.
— Подивись, чи ти зможеш відкрити двері.
Технік підійшов до панелі управління збоку дверей та перевірив її.
— Дивно...
— Що саме? — запитала капітан.
— Все працює.
На знак справності він набрав команду на панелі, зовнішні ворота шлюзу почали повільно опускатися, всередині спалахнуло бліде світло.
— Що це? — Пітер підійшов до дверей. — Боги, це рука, вона зачепилася за край!
Технік зупинив ворота.
Матвій швидко підійшов до друга та поглянув на знахідку:
— Заспокойся, це рука синтетика... точніше її частина.
Всі подивилися на розірвану руку робота, із розірваною частини вище ліктя, немов артерії стирчали тоненькі дроти.
— Арджун, сподіваюся у тебе ще залишився запас заспокійливого, — Пітер похмуро посміхнувся та покачав головою.
— Знайду щось, — лікар кивнув і посміхнувся у відповідь. — Але мить я і сам подумав, що то людська рука.
— Капітане, я можу закрити зовнішні і відкрити внутрішні двері але тоді...
— Тоді ми опинимося у пастці, — закінчила його думку Еріка.
Пітер указав рукою на Матвія:
— Чому не пустити сюди першими дронів?
— Замало простору, а вони дуже незграбні, вони ж розраховані на розвідку на планеті, а не всередині корабля, — відповів Матвій.
— У нас немає вибору, нам потрібні деталі, — сказала Еріка та кивнула техніку. — Наказую закрити зовнішні ворота.
Юдзі не відповів, на якусь мить він задумався, Матвію здалося, що технік промовив слова молитви і вже потім, віддавши свою долю та долю екіпажу «Колумба» богам, набрав команду і зовнішні ворота повільно опустилися.
— Ось і все, — почувся тихий голос Пітера.
— Вирівняй тиск та рівень кисню, — наказала Еріка.
— Так, капітане.
Гучний шепіт повітря, зелена лампа над дверима.