II

Екіпаж зібрався в командній рубці корабля. За товстим склом ілюмінатора виднівся «Магеллан», колись потужний зоряний розвідник, що тепер застиг серед зірок.
Еріка натиснула на передавач та проговорила:
– «Магеллан», це космічний-розвідник «Колумб», як чуєте?
– Це зайве, – сказав Луїс. – Там ніхто не міг вижити, ти ж сама розумієш.
– Така процедура, – недивлячись на нього відповіла Еріка.
– Як чуєте мене? – повторила вона.
– Капітане, – звернувся до неї Матвій.
– Що? – відповіла вона дивлячись на корабель за склом.
– Мої дрони-дослідники готові, – Матвій набрав команду на планшеті.
– Добре, випускай їх, – Еріка прибрала руку з передавача та схрестила руки на грудях.
– Дрони вийшли у космос, – Матвій перенаправив відео з дронів на головний екран у рубці. – Одного я направлю до двигунів, іншого до командної рубки корабля.
– Добре, – Еріка кивнула.
На столі зеленим кольором світилися контури «Магеллану».
Раптом з динаміків почувся шум:
– Доп…капіт… ла…
Еріка майже вдарила по передавачу:
– «Магеллан», це  «Колумб»! Ми поряд!
– Си…  он…
Динаміки замовкли.
– Відповідайте! – Еріка дивилася на корабель та майже кричала.
– Там хтось живий? – здивувався Тобіас.
– Це не можливо…, – Луїс нахмурився. – Мабуть фантомний сигнал.
– Ти сам віриш в те, що говориш? – запитала Еллана.
Луїс похмуро подивився на неї.
– Взагалі, одна людина там могла вижити, за умов, якщо корабель має енергію, – промовила Еллана. – Можна вирощувати овочі та рослини для кисню та їжі.
– Але здоровʼя цієї людини буде на межі, – Арджун похмуро розглядав «Магеллан».
В рубці запанувала тиша.
– Перший дрон дістався двигунів, передаю відео, – промовив Матвій.
Інженери-техники Юдзі та Пітер підійшли ближче до екрану та декілька хвилин вивчали картинку.
– Я не бачу зовнішніх пошкоджень, – сказав Юдзі, Пітер тільки мовчки кивнув.
Матвій нахмурився і сказав:
– Є відео з другого дрона.
– Виводь на екран, – Еріка наблизилася до дисплею. – Якщо там залишився хтось живий, вони мають бути там.
Дрон, повільно маневруючи, летів вздовж корпусу корабля та наближався до командного пункту «Магеллану». Виприскуючи тонкі струмені повітря, він плавно зупинився біля головного ілюмінатора корабля та зазирнув крізь скло всередину.
– Вмикаю світло, – проговорив Матвій.
У темряві спалахнув ліхтар дрона.
 Пусті крісла капітана, другого пілота та комп’ютерна панель управління кораблем блищали інієм. Картинка повільно переміщувалася від панелі у темряву задньої частини рубки.
– А ну зачекай, – сказав Луїс та зщурився. – Поверни дрон назад до панелі.
– Зараз, – Матвій перехопив контроль та повернув дрон назад.
– Горить індикатор живлення, – Луїс вказав рукою на панель.
Всі подивилися на панель, де під тонким шаром інею, ледь помітно, блимав зелений індикатор.
– Готуйтеся до виходу, ми йдемо на борт «Магеллану», – промовила Еріка. – Луїс, ти залишаєшся на посту.
– Із задоволенням, капітане, – другий пілот подивився на корабель за склом. – Жодного бажання підніматися на його борт.
Еріка проігнорувала його слова та віддала наказ:
– Зі мною підуть Матвій, Юдзі, Пітер та Арджун.
– Якщо там є хтось живий, вам знадобиться моя допомога, – сказала Еллана. – Хто зна у якому психічному стані ті, хто вижив.
– Добре, підеш з нами, – Еріка кивнула.
Луїс доторкнувся її плеча, нагнувся до неї та додав пошепки:
– Капітане, у мене погане передчуття.
– Це просто корабель, ми візьмемо запчастини, знайдемо того хто вижив, та повернемось назад, – вона кивнула йому.
З динаміків почувся шум, крізь який прозвучали слова:
– «Колумб», це «Магеллан», добре, що ви тут, підіймайтеся на борт.
Матвій з Елланою переглянулися. 
Еріка натиснула на передавач:
– «Магеллан», як чутно?
Тиша.
– «Магеллан»? – повторила Еріка.
– Там… – промовив Арджун і указав рукою на дисплей на стіні, куди дрон все ще передавав відео з командної рубки «Магеллану».
Вони побачили фігуру у брудному скафандрі, що махала дрону руками. За мить фігура зникла за дверима.
– Це вже точно не фантомний сигнал, – промовив Пітер, його друг та колега Юдзі пробубонів щось собі під ніс та покачав головою.
– Зустрічаємося за десять хвилин біля східного транспортного шлюзу.

***
Матвій тримав в руках шолом скафандра, поряд Еллана застібала рукавички скафандру. Він з тривогою дивився на команду, що збиралася вийти у відкритий космос та зійти на борт «Магеллану».
– Ти перевірив транспорту платформу? – запитала Еріка.
– Все працює, – відповів Пітер.
– Всім одягнути шоломи, перевірка зв’язку, – Еріка опустила шолом на голову та поворотом в сторону зафіксувала його.
Матвій одягнув свій шолом:
– Чую тебе чудово, а ти мене?
– Так.
– Луїс, як чуєш мене? – звернулася Еріка.
– Все добре, – відгукнувся другий пілот корабля. – Повертайтесь скоріше.
Команда була готова, один за одним вони вийшли у шлюз та розмістилися на транспортній платформі, що мала доставити їх до «Магеллану».
Світло у шлюзі змінилося на червоне. Матвій із тривогою дивився, як повільно закриваються двері й щойно вони зачинилися, він відчув приступ паніки.
– Головне дихайте, – прозвучав в шоломі голос Еллани.
Він подивився на психолога, дівчина підморгнула йому.
Юдзі прибрав захисне скло з панелі важеля:
– Відкриваю зовнішні двері, запускаю платформу.
Товсті двері із сірого металу повільно розійшлися в сторони, платформа під ногами завібрувала та покачнулася.
– Стабілізуй платформу, піднімай рейки – наказала Еріка. – Та виводь на десять метрів назовні.
– Зрозумів, – відповів технік.
Платформа повільно пливла вперед, весь простір попереду займав корпус «Магеллану».
– Який же він здоровий, – сказав Матвій.
– Навіть занадто, – промовив Арджун.
Платформа вийшла назовні і зупинилася.
– Всім пристебнутися, – наказала Еріка. – Юдзі, веди нас до шлюзу поряд із командною рубкою корабля.
– Зрозумів, – відповів технік.
«Магеллан» майорів над ними, наче чорна тінь, що не обіцяла нічого доброго. З кожною сотнею метрів він ставав все темнішим, та наче сам притягував їх до себе. За хвилину до платформу приєднався один з дронів та немов супутник став супроводжувати їх.
– Капітане, чуєте мене? – прозвучав голос Еллани.
– Так, говори, – відповіла Еріка не зводячи погляду з «Магеллану».
– Мене бентежить, що ми отримали два сигнали з цього корабля.
Матвій та Арджун подивилися на психолога.
– Що саме бентежить тебе? – запитала Еріка.
– Перший сигнал звучав…, – психолог задумалась на мить, підбираючи слова.
– Звучав як? – запитав Матвій.
– Він був емоційний, переривався, – Еллана повернулася в сторону командної рубки «Магеллану». – Другий сигнал був чіткий та спокійний, наче в нашій появі тут немає жодної несподіванки.
Еріка з тривогою подивилася на психолога, потім вона повернулася до «Колумба» та сказала:
– Луїс…
– Так, капітане.
– Спробуй знову зв’язатися із «Магелланом».
– Щойно пробував, жодної відповіді.
Еріка підійшла до Юдзі:
– Веди платформу до кормової частини корабля, у відсік як найближче до двигунів.
– Добре, – технік кивнув та змінив курс.
– Матвій, хай твій дрон слідує курсом до носа "Магеллану". Всім вимкнути світло.
Всі переглянулися:
– Капітане? – запитав Пітер.
– У моряків колись існував принцип… готуватися до найгіршого. Саме до найгіршого ми зараз і готуємося.