Розділ 27. Віманіки

В одному з найбільш важкодоступних місць на поверхні Землі на майбутньому кордоні майбутніх Індії та Китаю розташоване плато  Конгка-Ла. 

Глибокі ущелини та скельні породи на плато ідеально підходять для прихованих ангарів, врізаних у граніт. 

Рідке повітря та постійні магнітні бурі разом з електромагнітним куполом  створюють ілюзію постійного льодовика для постороннього ока. 

Масивна скельна плита, на якій розташований льодовик, беззвучно зсунулася вбік завдяки ртутним підшипникам.  

Літальний апарат у формі трирівневого конуса з ідеально відполірованою поверхнею кольору темної ртуті на хвилину завис над отвором. 

Літальний конус мав корпус не зварений, а «зрощений» алхімічним шляхом, тому не мав швів.  

Замість скла використовувались кристалічні лінзи. Надміцні лінзи витримували удари метеоритів та фільтрували космічну радіацію. 

Три масивні телескопічні лапи з широкими дисками сховалися в корпус. 

Апарат видав низькочастотний гул, схожий на спів тисячі бджіл або священний звук «Ом». Світловий щит обгортав його як переливчаста масляна плівка на воді. 

У верхній частині літального конуса знаходилися чотири крісла пілотів, вкриті електропровідною тканиною. Перед кріслами висіла у повітрі напівсферична панель з 28 кристалічними перемикачами.

В кріслах знаходилися пілоти, або точніше, куратори. Вони були вдягнуті в костюми з «тканини, народженої з блискавки» (антистатичний шовк, просочений оліями). Одяг щільно прилягав до тіла, щоб кров не відливалася від мозку при різких маневрах. 

Під іменем куратори їх знали люди. Під іменем віманіки їх знали боги. Так чи інакше, їх статус виходив далеко за межі звичайних пілотів. Бути віманікою — це не просто професія, а вище мистецтво та духовний стан. Один з них, перший віманіка, який володів знанням того, як використовувати сили ефіру і мабуть головний, сказав звертаючись до інших трьох:

- Час Прикордонника померти настав.

Другий віманіка, який володів мистецтвом робити корабель невидимим відповів:

- Джі ха. Крім того, щось затівається навколо атола  1808193702091966. Ми маємо перехват повідомлення того нестабільного Навігатора.

Третій віманіка, який володів вмінням бачити внутрішню будову ворожого об’єкта, запропонував:

- Почнемо з атолу. Ніхто з цих людців не повинен досягти Месопотамії. Далі займемося Прикордонником і Сивим капітаном.

Четвертий віманіка, який  мав здатність проєктувати промені світла перед собою, щоб бачити в темряві, завершив розмову:

- Хай буде так!

Чотири віманіки одночасно ввійшли в доховний резонанс із своїм кораблем. Перший віманіка наказав:

- Активувати ртутний вихор!

У центрі корабля в вертикально розташованому циліндрі з прозорого кварцу, завирувала труть. Через кілька секунд ртуть перетворилася на сяючий біло-блакитний вихор — плазму. Плазма  утворила потужне антигравіційне поле, і літаючий конус рвучко злетів у височину, час від часу рухаючись зигзами чи миттєво зупиняючись.  Звис на кілька секунд і миттєво шугонув за обрій з неземною швидкістю.