Розділ 21. АТОЛ - 1808193702091966

— Не міг розбудити?! — майже скрикнув Навігатор. — Та хіба я ж спав? Як я міг заснути після побаченого? 

Навігатор розпачливо роззирнувся навколо. Він сидів на палубі непотоплюваного човна. Човен спирався носом до пологого низького берега.  Нескінченний сліпучо-білий пляж простягався в обидва боки. Спекотно. На обрії кит регулярно пускав фонтани.
— Ну, ти не те, щоби спав, просто був не в собі, знаходився в стані безнадійності, — відповів Микита Карацупа. Він смажив на рожні дебелу тушку тунця, поволі обертаючи рибу навколо осі.   

  — Тебе охопило якесь ментальне оцепеніння, — продовжував Микита. - Ти весь час повторював одну і ту саму незрозумілу фразу: Thou desperate Navigator, now my love—lost beyond all stars;
Thus, with her name upon my lips, I fall.
Навігатор стурбовано подивився на нього. — Що ти мелеш? — спитав він. — Який "Thou"? Я й таких слів не знаю.

— Я чую і бачу те, що я чую і бачу, — трохи роздратовано сказав Микита. — Злазь на пісок — будемо обідати.

Навігатор з виглядом мученика поволі спустився на берег, але мав напрочуд гарний апетит. Шматки тунця так і летіли йому до рота. Микита з задоволенням спостерігав ці ознаки повернення до життя.

Навігатор схаменувся, надав своєму обличчю скорбного виразу і сказав:

- Ти гадаєш, у них не було шансів?

— Жодного, — відповів Микита. — Ти ж сам бачив: після таких вибухів ніяке диво не могло їх врятувати. Ми втратили їх. Треба жити з цим далі. 

Микита подав Навігатору невелику склянку прозорої рідини. — Випий, це допоможе тобі змиритися з втратою Рейчел.

Навігатор перехилив чарку і задоволено видихнув. — Що за чудовий напій? — зацікавлено спитав він Микиту. 

Микита не відповів, слідкуючи за Навігатором.

Раптом Навігатор незадоволено покрутив головою. — Чорт, якесь дивне відчуття.

Він охопив голову долонями, кинув швидкий погляд на Микиту і майже скрикнув: «Що ти налив мені?!

Микита мовчки чекав, поки Навігатор не впаде назад горілиць. 

Далі він нахилився над Навігатором і сказав:

— Ти випив напій правди, друже. Тепер скажеш все.

- Ти в своєму розумі? Що я маю сказати.

Облиш, — відповів Микита. — Прийшла секретна ментата на тебе. Стався витік інформації. Наш другий двигун вийшов з ладу не випадково. Хтось дуже не хотів, аби ми встигли на допомогу атомному підводному човну "Рейчел".

- Невже ти дійсно віриш, що я, саме я, міг зашкодити Рейчел? Ви всі подуріли, їй богу. Поверхня впливає на людей, відкриваючи всі їхні світлі і темні сторони. Ваші темні сторони сильніші за світлі. 

Навігатор спробував піднятися, але лише сикнувся і обессилено впав назад на пісок.

Микита схилився над ним.

Навігатор дивився йому в вічі. Свідомість Навігатора плуталася.  З заплющеними очима Навігатор проказав:

I loved Rachel; forty thousand brothers...

Навігатор затих.

Микита Карацупа вправно поклав голову навігатора собі на коліна і великим пальцем правої руки натиснув якусь точку за лівим вухом Навігатора. Він схилився ще нижче над Навігатором і прошепотів йому в це ліве вухо:

- Що ти їм передав?

- Навігатор тут же відкрив очі і сказав ясним голосом:

- АТОЛ - 1808193702091966 і міцно заснув.

Микита любовна погладив густе посивіле волосся на голові навігатора. Справа від маківки відчув під пальцями невелике заглиблення. 

Розгорнувши волосся в цьому місці, він побачив срібний мікрослот для прийому нейролінка. 

- Бідолашний навігатор, — несподівано жалісно промовив Микита Карацупа. Він легко підняв обважніле тіло Навігатора і відніс до непотоплюваного човна. Притуливши тіло Наігатора в затінку правого борту, Микита хутко метнувся в середину човна і швидко прилинув назад. В руках він тримав довгу гамівну сорочку. Сорочка дозволила зафіксувати не лише руки, а й ноги Навігатора.

Закінчивши сповивати Навгітора, Микита розігнувся, важко відсапуючись. Кинувши сторожкі погляди на всі боки, він не побачив нічого крім білого піску, синього океану та китових фонтанів на горизонті.