Свого часу в підземному світі не всі називали леді Вайнону президентом. Серед членів таємного товариства ілюмінатів — рафінованих інтелектуалів і запеклих конспірологів — позаочі її називали "Чорна королева". Як саме виникло таке прізвисько, достеменно невідомо.
Повсякденно образ леді Вайнони являв собою тип офісної гарненької брюнетки з виразом обличчя: «Не чіпай мене».
Мало кому доводилося побачити справжню суть леді Вайнони як рептилоїда. Проте деякі назавжди запам’ятали одну особливу ніч у Пустелі Данкіль. Трьохметрова рептилія з мерзенними іклами явилась там дядечку Ф. в своєму природному образі велетенської чорної лискучої саламандри. Такою вона була в першій частині пригод космічного прикордонника. Жахлива смерть дядечка Ф. під час цієї зустрічі справила незабутнє враження на мимовільних свідків, так званих аудиторів.
Інцидент відбувався в темну ніч в пустелі Данакіль. Відблиски від полум’я вогнища мерехтіли на чорній шкірі рептилії Вайнони зловісним блиском. Вайнона зробила швидкий, майже непомітний рух, мотнула пащекою, і тіло дядечка Ф. полетіло далеко в піщану темряву. Голову Вайнона з хрустом і смаком проковтнула. Кажуть, один з аудиторів таки добряче наклав у штани при цій сцені і здавлено по-дитячому скрикнув: «Чорна королева».
З тих пір багато піщаних барханів перекотилися в пустелі Данакіль. Леді Вайнона, рятуючи своє життя, вимушена була вбити майже сакральну особистість — члена клану Ядухи. Це вбивство поставило її поза законами підземного світу.
Зустрівши ветерана Тризуба леді Вайнона, на превеликий свій подив, закохалася в звичайного спецназівця і ніколи не виходила із свого людського образу. Менше за все, вона хотіла нагадування про Чорну королеву. Разом з тим, маючи проникливий розум і здатність зазирати в майбутнє, леді Вайнона разом з ветераном Тризубом врятувала від смерті Прикордонника та його супутників і не прогадала. Прикордонник вивів всіх з підземного світу на Поверхню і тепер сидів напроти неї, люб’язно посміхаючись.
Леді Вайнона застигла з бокалом біля губ. — Що саме ти маєш на увазі? — холодно спитала вона і подивилася прикордоннику просто у вічі. Прикордонник усміхнувся. — Терпіння, люба Вайноно. Ми не просто так зібралися тут сьогодні. У мене є план. І для цього плану нам потрібна Чорна королева. Він подивився на леді Вайнону розумним поглядом і сказав:
Прикордонник чимось клацнув, і над банкетним столом з’явилася прозора куля. Всередині кулі можна було побачити тьмяно освітлений підземний тунель. В тунелі виднівся чорний стрімкий акулоподібний силует.
Сивий капітан не втримався і вигукнув:
Ветеран Тризуб схвально мугикнув.
Прикордонник промовив:
- Історії Підземного світу і Поверхні інколи переплітаються дивовижним чином. Це той самий підводний човен U-1088, який вийшов в море в день капітуляції Німеччини, 8 травня, і взяв курс на Антарктиду. В цьому поході для прикриття брали участь ще два підводні човни: U-530 та U-977.
Сивий капітан знов не втримався і спитав:
- Але ж загально відомо, що U-530 та U-977 подолали Атлантику і прибули в Аргентину.
— Де і потрапили до рук американців, — відгукнувся Прикордонник. Він пожвавішав і заговорив з ентузіазмом.
- U-530 прийшла в Аргентину лише 10 липня (через 63 дні), U-977 — 17 серпня (через 101 день) після виходу в море. Цього часу цілком достатньо, щоб зробити «гак» до Антарктиди. U-530 та U-977 продовжили шлях до Аргентини і закінчили як морські мішені для американських торпед. U-1088 пройшла повз патрулі до “Нової Швабії”. Наш Купол 211 і є ця “Нова Швабія”. А раритетний підводний човен, який ви бачите на екрані, — U-1088.
Він зробив паузу, даючи присутнім можливість усвідомити інформацію.
— Вона досі тут. В підземних доках під Куполом 211. Збережена у законсервованому стані вже понад 180 років.
Сивий капітан здивовано підняв брову. — Але ж… — почав він. — Так, — перебив Прикордонник. — Історії підземного світу і Поверхні переплітаються дивовижним чином. Не все, що здається очевидним, є правдою.
І тепер, — Прикордонник підняв бокал — саме час її розбудити.