15. Буї

Гігантський білий горбатий кит довжиною 19 метрів і вагою 40 тон, виринув з глибин океану, пустив потужний високий гейзер через дихало і поплив помалу, відпочиваючи від занурення. Продовжуючи пускати фонтани через рівні проміжки часу, кит звільняв легені від вуглекислого газу. Сонце покривало високі фонтани кита витонченою веселкою.

Маючи розвинений слух, кит почув низкочастотний гул, поєднаний з гідроакустичним клацанням і далеко на глибині під ним, з правого боку, велетенською тінню ковзнув вперед атомний підводний човен “Рейчел”.

Кит вдарив хвостом, стрімко пішов в глибину навздогін, та де там, масивна чорна тінь підводного човна стрімко віддалялася від нього.

На центральному пості підводного човна в кріслі капітана сиділа напів жінка, напів андроїд Рейчел. Вона незворушно спостерігала за моніторами панелі бойової інформаційно-керуючої системи човна, так наче цим займалась все своє життя.

Арнольд Качка зайняв місце за пультом гідроакустичного комплексу. Перед ним на моніторі відображався водоспад візуалізації звукових частот. Він був готовий зафіксувати будь-який шум: шум гвинтів, роботу активного сонара або сплеск від падіння буя. 

Сільвестр Слаєнко опікувався панеллю маневрування та глибина, а також системою управління зброєю.

Професор Гаук діловито готував сендвичі на камбузі. На стіні камбузу висів плакат “Аргонавти всесвіту”.

Арнольд на шпиньках, намагаючись бути нечутним, наблизився до Сільвестра і спитав:

- Чуєш, Сільвестр? 

Сільвестр мовчки кивнув головою, не відводячи погляду від монітору. На моніторі вигравав каскад сигналів кольору веселки.

Арнольд озирнувся на спину Рейчел в командирському кріслі і знову стривожено спитав Сільвестра:

- Чуєш, Сільвестр, тебе часом не непокоїть співпадіння?

- Яке співпадіння? - неуважно перепитав Сільвестр, поглядаючи в прохід звідки мав з’явитись професор Гаук з сендвічами.

- Як це яке співпадіння, - настійливо зашепотів Арнольд. - Капітана корабля звуть Рейчел і сам човен має таке саме ім’я - Рейчел.

Сільвестр відірвав свій погляд від монітора і подивився на Арнольда.

- Що з того?, - спитав він.

- Як це що з того? - знову пошепки передражнив його Арнольд.

- Мало того, що жінка на борту. Ця жінка є капітаном. І на додачу, має таке саме ім’я, як і наш човен.

Сільвестр замислився майже на хвилину. Він оторопіло подивився на Арнольда і нарешті відповів:

- І ти дійсно віриш в оцю дурницю?

Зніяковілий Арнольд сказав:

- Ну, прикмета є прикмета. Жінка на кораблі прикмета погана.

Сільвестр розсердився.

- Вертайся на свій пост мерщій і не мели дурниць.

Далі дві речі трапились майже одночасно. По перше, в приміщенні  посту управління з’явився професор Гаук. Він віз возик на якому стояла таця з сендвічами та напоями. По друге, Арнольд сів нарешті на своє крісло, поглянув на монітор і надів навушники.

Як тільки Арнольд вдягнув навушники, він тут же крикнув:

- Чую сплески по курсу 30!!!

Рейчел в ту саму секунду віддала команду:

- Бойова тривога! Режим повної тиші! Кермо ліво на борт! Занурення на глибину 400 метрів!

Сільвестр спокійно і впевнено виконав команду. Човен почав завалюватися вліво і в низ. Професор Гаук від несподіванки випустив возика з сендвічами і напоями. Возик покотився і почав стукатися об стінку переборки. Арнольд спепелив професора гнівним поглядом. Професор впіймав возика і так і закляк з ним, намагаючись не ворушитись.

Рейчел сказала дивлячись на свій монітор:

- Арнольд?

- Схоже літак - мисливець на підводні човни. Обклав нас радіогідроакустичними буями, - доповів Арнольд. 

Він єдиний крім Рейчел добре розумів, що відбувається. Рейчел намагалась сховати човен занурившись під термоклін - шар води з різною температурою. Термоклін може викривити звук двигуна човна для радіогідроакустичних буїв. Інакше буї просканують підводну товщу океану і визначать координати човна. Як тільки у нападників з’являться координати човна відбудеться атака.

Рейчел скомандувала:

- Вистрілити імітатор!

Сільвестр натиснув кнопку і спеціальна установка випустила пристрій - акустичну приманку. Акустична приманка одразу подалася в сторону від човна і почала шуміти, імітуючи звук головного двигуна.

В центральному посту запла напружена тиша.

Арнольд доповів Рейчел:

- Буї активні. Пінгують нас. Обклали повністю. Вірогідність атаки глибинними бомбами через шість хвилин.

Рейчел відреагувала моментально:

- Аварійне спливання! Продути головний баласт високим тиском!

Сільвестр миттєво відкрив клапани балонів зі стисненим повітрям. Повітря тиском в 400 атмосфер з шумом почало витискати воду з цистерн головного баласту. Човен задрав ніс вгору під кутом до 45 градусів. 

- Повний вперед!, - скомандувала Рейчел.

Професор Гаук не втримав свого возика з сендвичами і напоями і посунувся з ним в куток приміщення. Стінка переборки зупинила його рух.

Як могутній левіафан, що стрімко виринає з глибин і високо, майже вертикально, злітає в повітрі і звідти важко падає на поверхню океану, здіймаючи хвилі та водоспад бризок, так і атомний підводний човен “Рейчел” майже повністю вистрибнув з води і чорною скелею впав на воду.