8. Човен

Броньований люк бойової рубки був чорного кольору. Для отримання доступу до люку їм  довелося зняти чорну заглушку. 

- Забагато тут чорного кольору, як на мене, - сказав Арнольд. Він відчував гостроту моменту і намагався знизити напругу.

Сільвестр у відповідь приклав палець до губ, показуючи знак мовчання. Але тут же сам не втримався і прошепотів на вухо Арнольду:

- Ти звернув увагу на назву човна?

- Звичайно звернув, впевнено відповів Арнольд.

- І як називається човен?

- Якось на літеру “Р”, - Арнольд розсердився на свою неуважність. - Яке значення має назва цієї старої бляшанки? - задерикувато спитав він Сільвестра.

- Човен має назву Рейчел, а мене звуть Рейчел Парадайз, - менторським тоном промовила Рейчел Парадайз, не повертаючи голови в їх бік.

Вона пильно розглядала броньований люк бойової рубки. Професор Гаук стояв поруч і нишпорив поглядом навколо люка.

Наразі він показав на невеликий прямокутний предмет, схожий на шпаківню. На шпаківні був напис: “Аварійне освітлення”.

- Так, це воно і є, підтвердила Рейчел. Вона впевнено відчинила дверцята шпаківні і тут же спалахнуло тьм’яне світло кодового замка із шістьнадцяти цифр.

Професор Гаук засумнівався. 

- Код завеликий для мене. Неймовірно велика кількість комбінацій. 

Рейчел впевнено ввела код із шістьнадцяти цифр. Кілька секунд нічого не відбувалось. Аж раптом пристрій став жовтого кольору і на ньому з’явився напис: “Перша спроба невдала. Починаю готуватись до самоліквідації”.

Рейчел замислилась на хвилинку і знову ввела код, але вже не так впевнено як в перший раз.

Пристрій набув червоного кольору. На ньому з’явився напис: “Друга спроба невдала. Готовий до самопідриву”.

Рейчел розгублено подивилась на професора. Той безнадійно похитав головою у відповідь. 

- Ще одна невдала спроба і ми злетимо на повітря.

Арнольд не витримав і з легким докором спитав ні до кого незвертаючись:

- Можливо нам варто було дочекатись Сивого капітана?

Рейчел гнівно зиркнула на нього:

- Сивий капітан може керувати, але не може відкривати і запускати. Вибрали мене. Як напів андроїд я вже успішно робила такі речі, там в підземному світі. Але ж тут зовсім інша нова модель човна.

Раптово Сільвестр підійшов до пристрою і не питаючи дозволу мовчки почав робити з ним дивні маніпуляції. Він дістав з кишені мініатюрний ліхтарик і почав світити ним на поверхню пристрою так, щоб бачити гніздо кожної цифри в косопадаючому світлі. Переписавши цифри на клаптик паперу, він задоволено мугикнув, підняв руку і вже збирався було ввести код, коли професор крикнув до нього: 

- Не смій! Одна помилка і нас навіть не знайдуть!

Рейчел втомлено проказала:

- Облиште, професор, він знає що робить. Я таке бачила у крадіїв елітних яхт. А без човна нас і так не залишать в живих.

Тим часом Арнольд від подиву мовчки лупав очима, не впізнаючи свого напарника.

Сільвестр, трохи красуючись перед Рейчел, вдавано легковажно набирав код, час од часу звіряючись з клаптиком паперу. - Від частого введення коду частина поверхні зношується і залишаються сліди зношення. Треба пройтись по зношеним гніздам зверху до низу. Це і буде правильний код, невимушено пояснив Сільвестр, так наче він відкривав багажну ячейку на автовокзалі.

- Звідки в нього справжній папір?, - здивовано подумав Арнольд.

Сільвестр ввів останню цифру коду і екран пристрою згас. Минула ціла хвилина в мовчанні. Нічого не відбувалось.

Арнольд вже відкрив рота для якоїсь фрази, як всі почули досить відчутний поштовх всередині бойового люка.

- Ага.., - сказала Рейчел. - гідроціліндри зняли блокування з механічної кремальєри. - А ця кремальєра.., - почав Арнольд. Рейчел владно перебила його і показала на круглий штурвал на кришці люка: Крути, давай! Досить зайвих балачок!

Арнольд почав старанно відкручувати круглий штурвал. Всі почули шипіння повітря. 

- Бойові упори знято, - задоволено сказала Рейчел і вдячно поглянула на Сільвестра.

Сільвестру стало спекотно, незважаючи на льодяну пустелю навкруги.

Арнольд без жодного зусилля відкрив люк і вже збирався зазирнути в середину. Аж тут професор зупинив його,  сам нахилився над відкритим люком і втягнув носом повітря, яке йшло з середини човна.

- Повітря чисте, - переможно оголосив він. 

Рейчел перша ступила на металеві сходи, що вели вниз. За нею - Професор. Сільвестр хвацько з’їхав до низу на руках, не торкаючись ногами драбини. Ображений Арнольд був залишений нагорі в якості вартового. 

Всередині човна панувала темрява, але коли Рейчел торкнулась стіни, спалахнуло аварійне освітлення. Коридор був вузький, стіни - металеві, холодні. Пахло дорогим готелем. 

- Нікого, - пробурмотів професор, оглядаючись. Рейчел йшла вперед, впевнено, наче знала дорогу. Вони дійшли до центрального посту управління. Перед ними тьмяним зеленим світлом засвітилась консоль. На консолі з’явився напис великими літерами: "СИСТЕМА ГОТОВА. ОЧІКУЄТЬСЯ КАПІТАН." На екрані консолі проступила піктограма людської долоні. Рейчел приклала руку до піктограми. Напис змінився: "КАПІТАНА ІДЕНТИФІКОВАНО. РЕЙЧЕЛ ПАРАДАЙЗ. ВАС ВІТАЄ АТОМНИЙ ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН 'РЕЙЧЕЛ'. НАКАЖЕТЕ ПОЧАТИ ПРОЦЕС САМОДІАГНОСТИКИ?