7. Замах на професора

Професор Гаук чудово знав як ескімоси будують свої іглу. Теоретично. На практиці довелось таки помучитись, перше ніж вийшло щось схоже на куполоподібну хатинку з снігових плит. 

В хатинці було тепліше ніж назовні, але не набагато. Ніч була майже безсонною.

Замерзлий як цуцик професор вибрався назовні і поки задовольняв поклик природи зосереджено роздивлявся чорний лискучий корпус підводного човна. Човен пахнув мокрим залізом.

Професор відкрив металеву коробку з набоями для рушниці Сільвестра. Висипав патрони і налив в коробку на три пальці бензину . Засипав дно коробки крупною галькою і поставив на гальку дві невеликих відкритих бляшанки консервів. В одній банці була горохова каша. В другій банці була каша перлова з бараниною. Та ще гидота.

Професор підпалив бензин і за дві хвилини вже мав гарячий сніданок. Точніше професор мав би гарячий сніданок. Він майже доніс ложку з гороховою кашею майже до рота, коли справа від себе побачив чиюсь велетенську тінь. 

Не подаючи вигляду і не виказуючи тривоги професор спокійно діловито взяв кухарський ніж і рвучко скочив на ноги, виставивши ніж перед собою.

Перед ним стояла оголена людська істота трьох метрового зросту. Шкіра - блідо-сіра, наче мармур. М'язи - неприродно рельєфні, як  у анатомічному атласі. 

На шиї - шрам, схожий на шов після операції. "Це штучне створіння чоловічої статі," - встиг подумати професор. - "Хтось зшив його з частин..." Це була остання думка професора перед тим як він втратив свідомість.

Оголений гігант, схожий на арктичного Франкенштейна, стрімко схопив професора велечезними долонями за шию і почав душити.

Так би і знайшов свою смерть професор Гаук серед розкиданих бляшанок з кашею і палаючим бензином на фоні атомного підводного човна. 

Аж тут пролунав далекий сухий постріл і хтось крикнув:

- Ох ти ж і стрілець, Сільвестр!

На лобі гіганта, трохи ближче до правого ока утворився невеликий отвір. Гігант розімкнув руки і як скошений сніп повалився на напівмертвого професора.

Прийшовши до тями, першим, кого побачив професор, була Рейчел Парадайз. Її стурбоване обличчя було дуже близько і виглядало трохи розмитим.

Професор жадібно ковтнув повітря і неголосно спитав:

- Сивий капітан тут?