5. Месопотамія

- Месопотамія?, - перепитав Арнольд. - Прошу тебе, не мели дурниць.

Сільвестр спалахнув миттєво, але стримався:

- Це не я так кажу, а професор Гаук.

- З яких пір, хотілося б мені знати, професор Гаук став в курсі планів Прикордонника, - єхидно запитав Арнольд.

Вони вдвох динамічно та синхронно рухались білою рівниною. На кожному з них було одягнуто щось схоже на шкіряну упряж. Від упряжі відходили тонкі канати. Канати були прикріплені до саморобних вузьких дерев’яних саней. На санях лежала сповита немов гусінь у коконі визнана богиня підземного світу (а насправді наполовину жінка та наполовину андроїд) Рейчел Парадайз. Вона була без свідомості.

Сани ритмічно рипіли на морозі. Попереду них досить високо летіла полярна сова, наче показуючи дорогу.

Сільвестр не замовкав. - Точно тобі кажу. Наступний пункт це Месопотамія. Щось там таке, пов’язане з безсмертям.

Арнольд ледве не матюкнувся. - Ти хоч розумієш, що ти верзеш. Де ти, а де безсмертя?

Сільвестр ніяково відповів:

- Ніхто не каже, що це буде так... одразу.

Обидва замовкли і пришвидшили темп руху.

Хвилин через 5 суцільної мовчанки і 700 кроків, Арнольд сказав:

- Взагалі то в цьому щось є.

Сільвестр в цей час намагався на ходу розгледіти в бінокль підводний човен і професора Гаука. 

- В цьому, Арнольд, завжди щось було. Так сказав професор, коли розповідав мені про якесь дерево. Він казав там сад обнесений парканом.

- Парадіс, точніше Paradeisos або ще точніше pairidaeza, - майже проспівав жіночий голос у них за спиною. 

Арнольд і Сільвестр аж підскочили від несподіванки. Рейчел Парадайз прийшла до тями і сиділа випроставшись в санях, потягуючись і зацікавлено роззираючись довкола. 

Як тільки вона побачила полярну сову попереду вгорі, вона сказала напруженим голосом:

- Кажуть ти влучний стрілець, Сільвестр. Ану ж бо вдар із свого гвинта по тій білій полярній пташці. Вона рукою показала на сову попереду на відстані 200 метрів.

Сільвестр зупинався і вагаючись подивився на Арнольда. Той поглянув на серьйозне обличчя Рейчел і мовчки кивнув, даючи знак згоди.

Сільвестр хутко зняв гвинтівку з правого плеча, присів на ліве коліно, націлився і натиснув на спуск. Пролунав постріл. Полярна сова несподівано гучно вибухнула і спалахнула яскравим червоним світлом. На фоні білої імли цей спалах виглядав як святковий фейерверк. 

- Ох ти ж і стрілець, Сільвестр, - захоплено сказав Арнольд Качка. Ти наче і прицілитися не встиг, але ж таки влучив точно.

Сільвестр задоволено посміхався і спирався на рушницю, немов той Звіробій.

Рейчел Парадайз лише мовчки поблажливо кивнула.

Вона ще раз уважно огледіла нескінчену полярну пустелю і спитала:

- Бачу ми як ті самураї, для яких шлях це все, а мета не має значення. Проте хотілося б дізнатись, куди і навіщо ми прямуємо?

Сільвестр, дещо ображений тим, що залишився без її комліменту, відповів:

- Нам наказали нічого не пояснювати. Професор Гаук введе вас в курс справи.

- Ах, так він живий, - зраділа Рейчел. - Дуже за ним скучила. А де він зараз, до речі?

Сільвестр взяв рушницю як указку і показав кудись вперед, наче перед ними був неаполітанська затока.

- Бачите ту чорну цятку? Це і є місце нашого призначення.