4. Купол 211

Сивий капітан пересунув білого пішака на поле е4 і зі смаком пахнув димом своєї люльки. Сизий дим моментально втягнувся під високу стелю прозорого купола.

Прикордонник моментально мовчки відповів чорним пішаком с7-с5.

Вони сиділи за інкрустованим шахматним столиком у великому залі під прозорим куполом. Приміщення купола нагадувало міжнародну космічну станцію. Навколо на всі боки розстилався білий монотонний полярний пейзаж. 

Вхід до куполу являв собою прозорий шлюз. Над шлюзом зовні рельєфними буквами був зроблений напис: Купол 211. 

На букві К в слові Купол, як на присаді, сиділа велика полярна сова і зазирала вниз на шахівницю.

Сивий капітан ще раз пахнув люлькою і проказав:

- Не зовсім розумію навіщо нам атомний підводний човен. 

Прикордонник злегка знизав плечима і відповів:

- Справа в анунаках друже. Весь час справа в них. 

- Он як, відповів капітан. - А що не так з анунаками.

- Та все те саме, - хочуть золота і крові, - недбало відповів Прикордонник. І доброзичливо додав: - Ваш хід до речі.

Сивий капітан акуратно пересунув білого пішака з с2 на с3 і сказав:

- Он як. Не можу сказати, що це все пояснює. Але я ж пообіцяв вам ще там в підземному світі утриматись від привселюдної критики і запитань. Від вас залежало моє життя і спасіння, як і наших супутників звичайно. Ви нас врятували, за що вам велика подяка. Але зараз, коли вони всі сплять, введені в стан анабіозу, в цих нескінчених приміщеннях цього таємничого куполу я вимагаю пояснень і поваги.

Прикордонник встав і жестом запросив капітана слідувати за собою. Разом вони підійшли до прозорої стіни купола і стали поруч, мовчки вдивляючись в білу імлу.

Прикордонник заспокійливо і навіть з душевною теплотою сказав, дивлячись прямо перед собою:

- Нема чого й казати, капітане, як я вам вдячний за мій порятунок від членів “Чорної сотні”. Такі речі не забуваються. Крім того, ви для нашого спасіння пожертвували своїм спадком, а він був грандіозним. 

При цих словах Прикордонник обійняв капітана за плечі і нахилившись до самісінького його вуха прошепотів:

- Нам вдалося вибратись з підземного світу і здобути свободу. До нас цьго ніхто не робив і чи зробить в майбутнього залежить тільки від нас. Ви думаєте рептилоїди там внизу радіють від того, що ми втекли від них і пошили їх у дурні на очах всього світу? Очевидно ви ТАК не думаєте. Прикордонник ще на пів тона понизив шепіт і продовжував: 

- Ви думаєте тут на Поверхні всі безумно радіють і щасливі через нашу появу? Якби ж то так. Але це не так!  

Капітан не стримався і майже скрикнув:

Та хто ж тут є на цій Поверхні? Хто ці міфічні анунаки? Чи ви їх вигадали? Куди ми взагалі збираємось на тому клятому човні?

Прикордонник незворошно перечекав емоційний водоспад капітана і відповів:

- Чим довше ми не побачимо анунаків, тим краще для нас всіх. Стосовна човна, то він нам потрібен для безпечного переходу в одне особливе місце тут на поверхні.

Капітан заспокоївся і зацікавлено спитав:

- І що це за місце?

Прицих словах полярна сова лупнула очима і здавалось злилась із стіною купола.

Прикордонник повернувся спиною до сови і так тихо промовив до капітна, що капітан скоріше вгадав, ніж почув одне слово. І це слово було: Месопотамія.