Розділ 16. Червоний конверт

Герцог поволі оглядав танцювальний зал "Парадайз" у мініатюрний театральний бінокль. Він був вдягнутий в костюм аргентинського гаучо. Крислатий капелюх створював глибоку тінь на його обличчі, а широкий розмах пончо візуально збільшував плечі. 

Спочатку Герцого огляднув найвищу галерею з окремими ложами. В ложах сиділи представники так званої еліти суспільства. Спостерігаючи справжню ярмарку марнославтва, Герцог промовив:

- Тупість часто керує світом завдяки впевненості та відсутності сумнівів.

— Хтось же має ним керувати, — примирливо відповів Прикордонник. Він був вдягнений у костюм запорізького козака. Висока смушкова шапка з чорного каракулю. Проста полотняна сорочка з вибіленого конопляного полотна. Поверх сорочки був накинутий приталений жупан із міцного темно-червоного сукна. Його образ завершували неймовірно широкі штани з яскраво-червоного атласу.

Герцог не відриваючись від бінокля сказав:

- Здається, я знаю того джентльмена за столиком біля входу у кухню.

— Того у вечірньому чорному клубному піджаку? — спитав Прикордонник.

— Саме так, — здивовано відповів Герцог. 

— Поруч з цим джентльменом має бути ще один,  у чорному фраку, — додав Прикордонник.

— Саме так, — відповів Герцог і запитально подивився на Прикордонника.

— Джентльмени полюють на мене, — пояснив Прикордонник.

— Он як? — проказав Герцог. — Чи не краще нам непомітно піти звідси?

— Прийде час, ми так і зробимо, — відказав Прикордонник. — Але тут ми в повній безпеці, запевняю вас. Власник цього закладу потурбувався про повну непроникність приміщення для менторів, тож можете говорити вільно.

— А хто є власником? — неуважно спитав Герцог.

— Це мій заклад, — спокійно відповів прикордонник. — Проте мій статус власника ретельно замаскований. Персоналу це невідомо.

В цей час, далеко внизу, джентльмен у вечірньому клубному піджаку навів театральний бінокль на ложу Прикордонника і Герцого і сказав джентльмену у чорному фраку:

- Ясно бачу ціль. Починаймо?

— А для чого ми тут? — знервовано відповів джентльмен у чорному фраці. — Тільки прошу тебе, без крові.

Джентльмен у вечірньому клубному піджаку почав підводитися з-за столу, аж тут біля їхнього столу з’явився бармен.  

— Дозвольте вам запропонувати коктейль Winston, — сказав бармен. Побачивши недовірливий вираз обличчя джентльмена у чорному фраці бармен промовив:

- It’s on the house.

Герцог в цей час поклав бінокля на стіл між ним і Прикордонником, зітхнів і спитав:

- Про що ви хочете дізнатися?

— Розкажіть мені про Лабіринт, — попросив Прикордонник. - Це одна з небагатьох речей, яка є недоступною для мене.

— І не дивно, — відказав Герцог. — Лабіринт належить таким силам, що краще і не знати, що вони існують.

- What's Labyrinth to me, or me to Labyrinth? — іронічно відказав Прикордонник.

Герцог здивовано подивився на нього. — Ви дійсно нічого не знаєте? — недовірливо спитав він.

Прикордонник лековажно похитав головою і знизав плечима.

Схвильований Герцог нахилився впритул до Прикордонника і почав гарячково говорити йому прямо у вухо.

В цей час далеко внизу на танцполі з’явився місцевий вокально-інструментальний ансамбль. Фронтмен гурту випустив під стелю яскраву мелодію на саксафоні. Гурт загарав незнайому мелодію, а співачка на ім’я Нінель заспівала пісню.  

Музичний гуркіт пронизав усе приміщення — від підлоги до стелі. Неможливо було розібрати, що казав Герцого Прикордоннику. Так само неможливо було розібрати слова пісні. Лише два рядки повторювалися досить часто: “Прикордонник наш не спить, він кордон охороняє й неба чистого блакить”.

Нарешті Герцог закінчив свою розповідь і відсунувся від Прикордонника. Одночасно з цим гурт завершив свій музичний номер — пісню — і почав виконувати ледь чутний оксамитовий блюз.

Герцог задоволено спитав Прикордонника:

- Ну, тепер вам все зрозуміло?

- Навпаки, все стало ще більше заплутаним, - роздумливо відповів Прикордонник.

При цих словах до їхньої ложі-кабінету увійшла світлокоса дівчина в костюмі андроїда. На невеликому бейджі на її грудях можна було прочитати напис “Рейчел”.

Прикордонник і Герцог мовчки подивились на неї. Рейчел так само мовчки простягнула Прикордоннику невеликий срібний піднос. На підносі лежав запечатаний червоний конверт.

Прикордонник швидко розпечатав конверт, дістав звідти аркуш паперу, кинув на нього швидкий погляд і передав його Герцогу.

Герцог прочитав такі рядки: «Вам загрожує небезпека. Швидко покиньте заклад. Слідуйте за Рейчел». 

— Це вам від бармена, — сказала Рейчел і швидко обернулася, аби вийти.