Розділ 15. Танцювальний зал «Парадайз».

Не так просто потрапити в танцювальний зал «Парадайз». Схований за радянським парком атракціонів з однойменною назвою “Парадайз», розташувався в глибокій печері на краю букового лісу.

Відвідувачі парку атракціонів зазвичай не звертали уваги на непримітну хвіртку в стіні з іржавого металевого паркану. Хвіртка відчинялася лише після опівночі.  Умовник стук: три коротких удари, пауза, знову три коротких удари, пауза, один удар.

За хвірткою втаємничених чекав велетень у формі швейцара фешенебельного готелю. Спостережливий відвідувач одразу міг зауважити босі ноги швейцара.  

Швейцар проводив гостя лісовою стежкою через нічний ліс і впускав в тісні двері, будовані прямо в пагорб. За дверима відвідувач бачив маленький хол із чорними дверима, оббитими старим зношеним дермантином , і написом під стелею: «Дискотека “Дружба“». 

Жоден із відвідувачів не був упевнений до останньої миті, чи зможе він пройти в чорні дермантинові двері.

Зазвичай чорні двері відчинялися, і відвідувач заходив у суцільну темряву. Чорні двері зачинялися, вмикалося яскраве світло, і відвідувач опинявся на краю скляного оглядового майданчика.  Далеко вниз і вперед перед ним простягалася яскраво освітлена печера. Вздовж стін печери були розташовані кілька поверхів галерей з окремими приміщеннями, наче ложі в гіганському театрі. В самому низу, на рівному дні печери, знаходилися танцювальний зал і бар. На стелі печери блимали неонові літери “Танцювальний зал „Парадайз“».

Сьогодні на краю скляного оглядового майданчика стояли Майті-Майс і Худий. Тільки-но випущені з “ЛІМБО», вони не до кінця розуміли, де вони, що з ними і що вони тут роблять.

Майті-Маус був вдягнутий в чорний фрак і білий пікейний жилет. Худий був вдягнутий у вечірній клубний піджак чорного кольору. Ніхто з їхніх знайомих не зміг би їх впізнати після виходу з “ЛІМБО”. 

Показуючи своїм виглядом, що вони вже бували в бувальцях, обидва “джентльмени” впевнено ступили на скляну підлогу відкритого ліфту і за мить опинилися далеко внизу, на танцполі. Тут бахкало так, що кожен удар бас-гітари бив прямісінько в серце.

Направляючись до барної стійки, Майті-Маус сказав Худому:

- Переговору залиш мені — я справжній експерт у них. 

Худий мовчки кивнув, і залишився під стіною, розглядаючи безліч вродливих танцюючих дівчат, вдягнутих в національні костюми різних країн.

Майті-Маус наблизився до барної стойки, і в ту ж секунду до нього метнувся бармен. Він був вдягнутий у формений одяг з метеликом на шиї.

Майті-Маус поклав на поверхню барної стінки купюру в 1000 монет і неголосно сказав бармену:

- Я шукаю Прикордонника.

Почувши ім’я Прикордонника, бармен подивився в очі Майті-Маусу і почав повільно втягувати повітря через ніздрі, видаючи моторошний звук. Майті-Маус відчув себе не в своїй тарілці. Не відводячи погляду від Майті-Мауса, бармен повільно випустив повітря з легенів через ніздрі з страхітливим звуком і сказав:

- Мене звуть Микита Карацупа. Що для Вас?

- Горілку з мартіні.

— Не збовтувати? — з невловимою іронією спитав Микита і подав знак надзвичайно вродливій дівчині. До них підійшла дівчина в костюмі андроїда.

Майті-Маус, незважаючи на свій нещодавно отриманий генеральський статус, не спромігся продовжувати переговори з якимось барменом

Микита сказав Майті-Маусу:

- Рейчел проводить Вас до затишного столика. Вашому другу приготувати такий самий напій?

Майті-Маус автоматично кивнув і незчувся, як опинився в кутку зали, поруч із дверима на кухню. Поруч з ним сидів Худий.

Худий спитав Майті-Мауса:

- Як пройшли переговори?

Майті-Маус відповів:

- Цей бармен якийсь недорозвинутий.