Розділ 10. Провідник

Мене називають Герцогом, і ось що я вам скажу. 

Бджоли не здогадуються про існування пасічника. Люди не знають про існування рептилоїдів. Прикордонник не знає про існування Лабіринту. Леді Вайнона не знає про існування Неорганічного Розуму. 

Не можна змусити людину пройти Лабіринт. Звичайна людина його просто не побачить. Звичайна людина може побачити лише схований за чагарником лаз в неглибоку печеру. Запах там стоїть нестерпний для людей і тварин.

Потрібне покликання. Тільки покликаний зможе зайти в циклопічний підземний комплекс — так званий Лабіринт. Лабіринт без світла. Лабіринт — пастка. З десяти повертаються лише троє. Лише один із трьох зберігає розум і стає космічним прикордонником. 

Космічний прикордонник стає на межі світла і темряви, органічного та неорганічного розуму. Він стає обраним для польоту. Політ в темну хмару космічного пилу, місце Неорганічного Розуму.

Якщо існує покликання, то існує і той, хто кличе. Поклик не може сам по собі прилинути з темних глибин космосу на Землю. Зірки на небі не складуться в напис: “Прикордонник, обов’язково зайди в Лабіринт сьогодні до шостої вечора!”

Потрібен Провідник. Потрібен той, хто передасть поклик тому, кому поклик потрібен. І тому хто може сприйняти цей поклик.

Прикордонник не здогадується про своє призначення. Він живе захопливим і простим життям. Свою незвичну здатність “знання про все” він сприймає само собою зрозумілою і використовує її для гри в піжмурки з митниками та бандитами. Важко спокійно дивитись на таке розтринькування космічної благодаті. Потрібен поштовх. Непомітний. Природний. Органічний.

Разом з тим, не так просто “штовхнути” Прикордонника. Він знає “про все”, а отже, вчасно побачить і мій поштовх. Тому потрібна неорганіка. Знак. Потрібен дощ.