Розділ 9. Мольфар

— Система безжальна, а серце моє розривається від розпачу, — сказав бувший генерал Котенко А.В., дивлячись бездумним поглядом прямо перед собою.

Він сидів на дерев'яному кріслі-гойдальці на ганку старої хати під навісом і дивився на монотонний дощ. На підлозі ганку стояла велика пляшка віскі, напівпорожня. Поруч з екс-генералом, спершись на довгий посох, мовчки стояв його найвідданіший агент — Вівчар.

Навколо будинку на схилах стояли скупчення похмурих мокрих гірських сосен та чагарникових заростей.

Генерал зробив черговий ковток з пляшки віскі і розпачливо промовив:

- Я просто не можу в це повірити. Як таке стало можливим?  Звичайний агент першого класу Майті Маус протягом шести тижнів піднімається до звання генерала і отримує мою посаду. А мені дають коліном під зад!

Вівчар зробив співчутливий рух, але промовчав. 

— Чи хіба я не був найкращим? — риторично спитав генерал. — Чи хіба я не відмовився від власної гідності і власних думок? — продовжував бідкатися генерал. — Що я зробив не так?!

- Можливо, їм не сподобалося моє прізвище, Котенко, від слова “кіт”. Кіт ловить мишей, а Майті Маус — це могутня миша. Тобто я міг вполювати…. Але це просто якась маячня… — генерал почав плакати.

Навіть у найзапекліших негідників інколи є серце. Вівчар гострим поглядом окинув безлюдні схили, напівсховані за завісою дощу і нахилившись до самого вуха генерала добросордечно промовив:

- Пане генерале, Ви знаєте, що я все зроблю для Вас.   

Генерал неуважно відповів:

- Авжеж, авжеж.

Вівчар, продовжував:

- Я багато чого чую від туристів, які заходять до мене на перепочинок. Інколи вони не звертають на мене уваги. Думають, що я тупий пастух. 

Генерал зацікавлено повернувся до Вівчара і сказав:

- І?

Він тільки зараз по-новому побачив свого агента Вівчара, якого до цього часу також вважав тупим пастухом.

Перед ним стояв чоловік похилого віку з глибокими зморшками та проникливим поглядом. Довге сиве волосся та чорна борода довершували образ. Одяг Вівчара складався з хутряної безрукавки, вишитої сорочки та капелюха, прикрашеного пташиним пір’ям та гірськими квітами.

І? — перепитав Вівчар. — Ну, чого ж, можна і про “І”. 

Вівчар підтягнув до себе дерев’яну табуретку з різбленими ніжками і, майже не криючись, зговорив з генералом, як рівнею. 

Куди й подівся забитий неписьмений пастух! Перед генералом сидів типовий гуцульський мольфар — знахар, чарівник та віщун.

Генерал аж очі вирячив від такої переміни образу Вівчара.

Вівчар тим часом почав розповідати генералу чи то історію, чи то казку, як маленькому нерозумному хлопчику.

- Слухай мене уважно, синку. Слухай і не перепитуй. Один раз скажу тобі моє слово, а більше не маю права. Я й так порушую дещо через прихильність до тебе.

Вівчар запалив стару почорнілу люльку з гілки черешні. Генерала і Вівчара оповила хмарка тютюнового диму з так званого самосаду.

Від запаху у генерала трохи запаморичилася голова, і він вже не знав, де він і з ким він. Генерал чув лише Голос, і цей Голос розповів генералу наступне.

Багато людей вважають чутки про рептилоїдів нічого не вартими повідомленнями “тривожників”, людей з нестабільною психікою. Впровадження думки про ненормальність людей, які попереджають про рептилоїдів, у суспільну свідомість, є однією з найуспішніших психоемоційних операцій рептилоїдів проти людства. 

Генерал заперечливо захитав головою. — Рептилоїдів не існує. Вони існують лише в уяві психічно хворих людей.

Голос з тютюнового диму мольфарової люльки переможно сказав: «Ось бачиш, синку, що і треба було довести».

Генерал опирався до останнього:

- Невже ти думаєш, що я повірю в цю дурню?

Голос сказав у відповідь дивні слова:

— Вірую тому, що це абсурдно.

Генерал не зрозумів:

- Причому тут абсурд?

Голос відповів:

- Абсурду тобі захотілося? Будь ласка. “Як таке стало можливим,  що звичайний агент першого класу Майті Маус протягом шести тижнів піднявся до звання генерала і отримав твою посаду? А тобі дали коліном під зад!”.

Генерал не відповів, думаючи про себе, що це навряд чи переконливий аргумент на користь існування рептилоїдів.

Голос продовжував:

- Прийде час, і вся політична, економічна і культурна панівна верхівка Землі буде складатися виключно з рептилоїдів. Також рептилоїди весь час будуть проголошувати необхідність створення нових робочих місць. 

— Гм… — подумав генерал. — Мені донесли, що вчора призначений на моє місце генерал Майті Маус наголошував на необхідності створення нових робочих місць.

— Не відволікайся, синку, — владно промовив Голос. 

— Скажу тобі лише три речі, а ти вже сам подумай про своє спасіння.

Генерал напружився, слухаючи.

Голос урочисто сказав: