Розділ 8. The Thin Man

Особисто я не маю нічого проти цього так званого Прикордонника. Мене не цікавлять ділетенти. До тих пір, допоки вони займаються своїми власними справами, зрозуміло.

Відверто кажучи, не таку вже і велику шкоду завдав цей Прикордонник нашій контрабандній мережі під назвою "ПЕРЕХІД". Так, легкі подряпини, не більше. І чи міг він, пересічний обиватель, хоча і пілот,  завдати суттєву шкоду ретельно вибудованій системі корумпованих митників? І не тільки митників. 

Відповідь очевидна. НІХТО не може пошкодити систему "ПЕРЕХІД". Адже своїми коренями ця система спирається на самі глибокі підвалини кримінального світу, а своєю кроною, система досягає верхніх ешелонів виконавчої влади. 

В широкому сенсі система охоплює собою кримінальний світ, правоохоронні органи і чинний уряд. Бандити і поліцейські будуть не дуже здивовані, коли їм скажуть очевидне: ви працюєте на одних і тих самих людей.

Звідси знищення прикордонника трохи нагадує санітарну вирубку лісу. Деякі дерева не такі, як інші, і заважають всьому лісному масиву. Як відомо, кожне дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте у вогонь. Саме так, вогонь! 

Хоча я і прибічник холодної зброї. Немає нічого кращого, ніж притиснути гарне лезо ножа з твердої, як криця, сталі під око такому ділетанту, як він одразу мочить штани і погоджується зникнути. 

Я часто так роблю. Беру гроші з обох сторін. З клієнта-замовника і з об’єкта-жертви. Дуже вигідно і позбавляє зайвого клопоту. 

Клієнт задоволений виглядом об’єкта, заляпаного курячою кров’ю. Об’єкт тікає світ за очі та сидить тихо, немов срака в гостях. З прокордонником зовсім інша справа. 

Договір був спалити його живцем, а договір дорожчий за гроші. Тим більше, договір укладений з такими людьми, що краще і не знати, що такі люди існують.

Палити та к палити. Чого уж там. До того ж паліїв було більше ніж достатньо. До мене прикомандировали якихось Сільвестра та Арнольда з каністрами. Сказали, що вони єдині вижили після останньої зустрічі з Прикордонником. 

Після зустрічі зі мною і Прикордонником вони не виживуть. Спалахнуть як бенгальські вогні разом з Прикордонником. Трохи зарано я почав це розповідати. Чи не зарано? Здається, зараз для мене вже не існує «рано чи пізно». Думки трохи плутаються тут. Немов я засинаю. Мабуть, це все через отой клятий наручний радар. 

Сільвестр та Арнольд заявили, що у них погане передчуття стосовно цього радара. Трусилися, як листя на деревах восени, і клялися, що перейдуть на роботу в поліцію. Від себе втекти неможливо. Ділетенти.

Радар як радар. Але дуже запікся в моїй долоні, як сарделька в тісті. Ну, коли все вибухнуло і запалало навколо. Втім, спочатку був звук, наче летів дрон…

Цей босоногий швейцар в тунелі ледве видалив залишки цього радара з моєї репнутої долоні. І зробив безкоштовний укол. Уявляєте! Виявляється, я потрапив на програму “Блакитний офер”. І вийду звідси максимально оновленим. Єдине, що мене непокоїть, — це ухкання вухатої сови.