Розділ 6. Майті Маус

— Звіть мене Майті Маусом, — сказав молодий чоловік, майже юнак, звертаючись до леді Вайнони. 

Він був невисокого зросту, пухкенький, з бігаючими очима. Одягнутий був у безформний реглан з набивним малюнком у вигляді могутнього мишеняти. Новоявлений Майті Маус несподівано з'явився в кабінеті леді Вайнони без попередньої домовленості. 

— Як ви сюди зайшли? — спитала леді Вайнона обурено. 

Зрозуміло, на той час майже ніхто не називав леді Вайнону леді Вайноною.  Прибувши на землю і маскуючись під молоду амбітну кар'єристку, леді Вайнона взяла собі звичайне людське ім'я — Вероніка Клопотенко. До певного часу леді Вайноною вона була лише для посвячених.

Майті Маус вдавано здивовано озирнувся на прочинені двері кабінету леді Вайнони.

— Ваша секретарка тільки-но отримала відпочинок на гірському курорті, повідомив він леді Вайнону. — От, я і насмілився зайти… Майті Маус обірвався на півслові, так як побачив направлений на нього ствол великого чорного пістолета.

Леді Вайнона дістала пістолет із таємної шухляди свого непоказного канцелярського столу і тримала його досить вправно. Леді Вайнона зробила ледь помітний рух пістолетом, і Майті Маус машинально підняв руки вгору.  З виразу обличчя леді Вайнони він зрозумів: просто зараз його застрелять.

— Я маю інформацію на прикордонника, — швидко проказав він, неначе захищаючись.

Леді Вайнона показала стволом пістолета на крісло в кутку кабінету і сказала:

- Мене не цікавлять прикордонники. 

При цих словах вона поклала пістолет на стіл.

Майті Маус полегшено зітхнув, але не сказав ні слова.

Леді Вайнона мовчки дивилась на нього. Майті Маус мовчки дивився на леді Вайнону. Минула хвилина.

Майті Маус повільно встав, потягнувся і рушив до дверей на вихід. 

— Стійте! — не витримала леді Вайнона. — Що там з прикордонником? — вдавано байдуже спитала вона.

Майті Маус видко повернувся і безцеремонно всівся в крісло прямо навпроти леді Вайнони.

— Виходить вам замало інформації від вашого агента Вівчара? — спитав він обережно, не перетискаючи.

Леді Вайнона не подала виду.

— Що там на Прикордонника? — знову спитала вона і направила ствол пістолета Майті Маусу в обличчя.

Майті Маус виглядав незворушним. 

- Все, що про нього відомо на даний момент, митникам, службі безпеки і бандитам.  

— Добре, — втомлено сказала леді Вайнона. — Я з тобою битися не буду. Розповідай.

Фразу “Я з тобою битися не буду” леді Вайнона тільки вчора вивчила і все чекала випадку її сказати. Вже на той час в неї з’явилася нічим не пояснювана жага до вживання простонародних висловлювань і ідіоматичних оборотів.

Майті Маус рвучко зірвався з місця, проскочив в прийомну і через секунду повернувся, дбайливо зачинивши за собою двері.

Він розвалився в кріслі і сказав:

- Ви не спитали мене, що я захочу взамін?

— Спочатку про прикордонника, — наказала леді Вайнона. — Нахилися ближче до мене і розповідай. 

Майті Маус так і зробив. Як тільки він почав говорити, леді Вайнона чимось клацнула під столом і кабінет голосно заполонила Прощальна симфонія Йозефа Гайдна.

Музика звучала весь час, поки Майті Маус маже кричав леді Вайноні в ухо.

Як тільки Майті Маус закінчив свою розповідь леді Вайнона виключила музику і сказала:

- Можеш просити що завгодно.