Частина восьма. Ніч чорного дракона

У наметі затишно й прохолодно.Речі яскраві, зроблені руками з любов'ю. Плетені килимки плетені скрині. Матраци й ковдри.
Ленора сіла на м'які подушки. Дружина Арга дістала із плетеної скрині смужки тонкого білого шовку. Асонка торкнулася м'якої, невагомої тканини. Сумнівалася, чи зможе вийти з цього намету напівоголена. Королівське виховання закипіло, засичало шепотом придворних дам й фрейлін.
Ленора згадала колючі очі гувернандок, їхні стиснуті у презирстві вуста й наче піліток бунтар, скинула з себе дорожній комбінезон з цупкої тканини та дозволила прекрасній дружіині Арга одягнути себе у ліпіу. Почувалася неймовірно.
Прикраси для гості, жінка піщаного племені обрала сині і срібні.
Асонка вийшла із-за завіси у одязі з шовку й бісеру. Арг дивився захоплено, й від такого погляду не хотілося втекти чи заховатися, його погляд підтримував.
Гел усміхнувся їй. Ленора подумала що ці мало знайомі їй чоловіки не такі, до яких вона звикла, інакші. Біля них вона почувалася у безпеці навіть у такому вбранні. Хоча й соромилася відкритих ніг, намагалася закрити їх тонкими, легкими смужками невагомої тканини. На Асоні жінкам заборонено оголювати ноги вище колін, та жодного асонця у цьому селищі зараз не було.
***
Було світло, а за мить усе огорнула щільною ковдрою темрява, таємнича, безмежна. У поселенні запалало безліч ліхтарів і яскравіше спалахнуло велике вогнище. Багаття перетворювало загальну площу у великий царский зал, а кам'яні велетні з людськими обличчями і тілами черв'яків, здавалося оживали спостерігаючи очима самоцвітами за своїми потомками.
Для Ленори ця ніч була казковою. Вона не вірила у дива й чарівників віттоді як почала вивчати точні науки, але зараз, у пустелі, між жителів первісного селища забуті космічні легенди пригадалися, і сприймалися як правдиві історії.
Вночі Арг провів гостей до великого багаття. Чоловіки йшли за жінками, Арг віддав Гелу всій плащ. Тія, так звали дружину Арга, тримала Ленору за руку, вела за собою.  Асонка наче повернулася у юність, відчула себе школяркою у школі для дівиць з королівської родини. Пригадала як ночі пансіонарки тікали з кімнат і бігали потайки від вихователів й вчителів купатись до моря голяка. Наставниці робили вигляд наче не помічають порушень режиму, надаючи можливість дівчатам після довгих годин важких навчань бешкетувати і насолоджуватись дитинством. 
Вождь зустрів гостей біля ідолів, повідомив племені, що ця ніч присвячена чорному драконові. Племя відгукнулося голосним радісним вереком. Вождь запросив гостей під навіс, де на килимах вже стояв посуд з наїдками а ще тонкі напівпрозорі чаші  з блакитним візерунком.
 Гел вкрив Ленору плащем Арга, вночі у пустеля швидко холола. 
Ленора сьогодні вирішила забути цивілізоване, холодне, важке й неминуче. Стати первісною дикункою, легковажною дівчиною. 
До цього слово любов, асоціювалося зі словом обов'язок. Працювала без відпочинку тікаючи з дому, від батька, уникаючи родинних зустрічей, балів у палаці, де вона мусила виконувати роль нареченої й царівни. Закони роду веліли коритися моральним засадам своєї планети. Закони планети говорили, що жінка мусить бути покірною чоловікові та долі, бо це закон природи і еволюції.
Батько з дитинства готував її бути лялькою біля трону короля. Мати просила, не підкорятися жорстоким чоловічим законам, може тому й втекла з Асону, чого Ленора не могла їй вибачити. Тож сьогодні, вона на одну ніч захотіла закохатися у примарного найманця.
А завтра, на базі - вона усе йому пояснить, а він зрозуміє.
Вона подивилася йому в очі, в прозорі зміїні очі. Ці очі її більше не лякали, навпаки приваблювали, наче зірки.
У неї вистачить сили рішучості і тактовності усе йому пояснити. Завтра.
***
  Дівчата, в білосніжних ліпіу, розносили наїдки. Першу вождю, другу і третю гостям, четверту шамана. І далі за ієрархією піщаного племені.
   Ленора спробувала тоненькі шматочки м'яса запечені на вогні, це було неймовірно смачно. Але згадала черв'яка на околицийі поселення. Спантеличено подивилася на Гела, він розмовляв з вождем племені. А шаман Арг, насмішкувато спитав:
- Вам сподобалося ця вишукана страва? Це найніжніше м'ясо, у навколишніх десяти галактиках.
- Сподобалося, - відповіла Ленора й несподівано розсміялася, - Це дійсно смачно.
Гел почув розмову. Втрутився:
- Аргу ти такий гостинний і турботливий господар.
- Так я ще вихований, делікатний і уважний, - жартував Арг.
- Аргу, а що тут робить тінь Рігка? - несподівано запитав калтокієць.
- Це знову тут? - здивувався шаман, - Чому саме Вуо його так приваблює?
- Хороше місце щоб сховатися, - посміхнувся калтокієць.
- Від кого? - здивувався Арг.
Ленора слухала чоловіків, і не могла зрозуміти, про що вони говорять, мова міжгалактичний, але знайомі з дитинства слова звучали інакше. Їй у руки поставили чашу з густим напоєм, вона намагалася навіть не думати, з чого зроблено той напій, зробила ковток, відчула смак диких ягід і аромат бутуку. Гел пояснив:
- Цей напій із земляних горіхів, вони тут ростуть на глибині трьох метрів, на каменях.
- Чудовий напій, - посміхнулася Ленора, і зробила великий ковток, приємне тепло розтеклося по тілу.
Гел попередив: 
- Цей напій швидко п'янить.
- Але ви поруч, я вам довіряю, - сміялась сп'яніла асонкаа.
- Подбаю про вас, - відповідав Гел, загортаючи її у плащ.
Вождь з посмішкою спостерігав за гостем.
— Здається, Райтук закохався, — нахилившись до вождя, тихо сказав Арг.

Вождь піщаного племені усміхнувся лагідно, майже по-батьківськи:
— Це наче народження нової зірки… Але скажи, чому чорний дракон білий і з білим волоссям?

— У нього низький рівень енергії, — Арг знизив голос до шепоту. — Боюсь навіть здогадуватися, хто або що з ним це зробило.

Вождь здригнувся.
— Дещо краще не знати, — прошепотів він із притлумленим жахом.

Гел тим часом повернувся до Арга і Гріггоса, розвіяно усміхаючись:
— А я от думаю, що навпаки. Деякі речі треба знати. Наприклад — Мардук повернувся.