Частина четверта. Нічна розмова про письменника. Планування подорожі

Ленора підійшла до капітана Джарка, той підвівся:

- Вгамуйте вашого солдата, - попросила тихо. Хоча хотілося сміятися. Вино зробило її легковажною.

- Офіцере да Рідас! Сидіти! - наказав капітан Джарк.

- Слухаюсь мій капітане, - відповів Гел, якомога серйозніше, - Але, царівна, одна, у темряві. А раптом наліт розбійників чи напад піратів?

- От, давай без твоєї письменницької уяви, - застеріг Джарк.

- Слухаюсь мій капітане, - посміхався нахабно Гел.

Джарк несподівано запропонував Ленорі:

- Якщо він так хвилюється, я сам проведу вас до шпиталю.

Вона погодилася.

- Отак завжди, - мовив Гел із сумом, проводжаючи їх поглядом. Зітхнув і продовжив пити вино.

Заграла весела музика, почалися танці. Хороша ніч стирала страхи.

***

Вони йшли космодромом до корабля-шпиталя. Варто було відійти на кроків двадцять від ліхтарів, й у імлі у прохолодних нічних сутінках губилися звуки, світло й кольори. Наче у світі снів.

Коли асонці прилетіли на планету, у темряві часто хтось губився, на короткій відстані, між наметовим містечком і кораблем.

Ніч на Вуо підступна, з нею приходить холодна імла. Колоністи називають її маревом мертвого міста. І розповсюджували чутки, що хтось живе у піску.

- Письменницька уява? - з усмішкою перепитала Ленора.

- Так,  у нього вона добре розвинена, - відповів Капітан Джарк.

- Він хоче бути письменником? - Ленора сама не розуміла чому її так цікавить примарний калтокієць.

Капітан Джарк йшов повільно, заклавши руки за спину, мрійливо споглядав порожнечу імли.

- Він відомий письменник, - витримавши паузу повідомив Джарк.

- Він публікується під псевдо? - цікавилася асонка.

- Гестел Рі.

Ленора зупинилася. Здивовано мовила:

- Це дуже старий письменник. Я зачитувалася його новелами про життя на далеких планетах, мріяла подорожувати, щоб побачити усе своїми очима. Хоча його книжки на Асоні заборонені. А ви теж древній?

- Так, - відповів він.

- І теж перевертень?

- Так, - погодився Джарк. Знав що асонці незмінні, але трансформацію сприймають як факт підтверджений наукою.

- У нього кігті, у вашого письменника, - жартувала Ленора, - Він схожий на елементала. - Зніяковіла, - Вибачте я нетактовна.

- Я скажу йому, що він ваш улюблений письменник, - пообіцяв Джарк, - і, він нодіець, металік як і ви.

- Нодійці на відміну від нас смагляві, а він білий? - здивувалася Ленора.

- Потрапив в полон, був поранений, регенерує, - підбираючи слова  пояснював капітан, - Може за галактикон поверне собі свій звичний колір.

Ленора зрозуміла, краще не запитувати про поранення привида, нічого детального не дізнається. У військових завжди є свої таємниці. Продовжила розмову про книжки:

- Коли він писав свої новели, він також був у армії? Книжки у нього не про війну.

- Він старий воїн, а такі не люблять розповідати про війну. Дуже багато знають про те, як воно усе насправді. Наскільки це непривабливо. Про війну у нього є кілька підручників з тактики космічного бою, але вони не цікаві для масового читача.

- Дивно. Цей славний письменник офіцер на вашому кораблі.

- Мій перший помічник, - докинув Джарк.

У імлі не чути кроків, не видно предмети й будівлі, не видно кілометрового корабля шпиталю який стояв посеред медичного табору. Лише сама імла змінила колір стала світлішою Корабель з Асону був білим.

- Ось ми і прийшли, - Ленора зупинилася, - Мій планетолог намагався пояснити природу цієї імли, але здається занадто імлисто вів це пояснив, наче й сам не зрозумів чому вночі, у сухій пустелі цей туман.

- Під піском є вологий грунт: підземні річки, озера. Пісок нагрівається і так далі, - посміхнувся капітан крейсера.

- Тут є вода? Я думала це планета суха. - здивувалася лікарка.

- На Вуо багато води, а тут, під космодромом, вона навіть не глибоко.

- Ви планетолог?

- Ні, я капітан військового корабля, - відповів Джарк, - Та у мене на кораблі є хороші планетологи. Й дієві сканери.

- У вас на кораблі є вчені?

- Звичайно, - усміхнувся капітан військового крейсера, - Стародавні істоти завжди мають багато професій.

- Ви дійсно неймовірні. Дякую вам капітане, мені була приємна ця прогулянка, - Ленора схилила голову за етикетом Асону.

Відчула що вона не хоче йти до свого корабля, не хоче повертатися до свого світу. Наче ковтнула крихту свободи й цієї крихти було так мало, а вона необхідна для живої істоти.

Йшла відчувала його погляд.

Джарк почув як зашипів механізм люка на її кораблі, постояв ще кілька секунд, розвернувся і пішов туди де відчував свій корабель і скупчення людей.