Частина третя. Біля багаття. Нетактовний солдат

Перші дні були жахливими. Ніхто не розумів що діється. Люди вмирали через чотири, п’ять годин, після зараження.

Вже галактикон (сто днів) асонці боролися за життя людей. На початку смертність заражених була стопроцентною, вмирали люди з другою й третьою групами крові. Там за валами з боку пустелі засипало піском нове кладовище.

Ленора добре пам'ятала перші дні сповнені хаосу та страху. Це була перша її експедиція. Вона дивувалася як їй стало сил навести у поселенні й на космодромі лад.

Спочатку їй допомагали військові з Асону, а зараз залишили лише один загін миротворців. Думали що усе буде спокійно. Вона просила залишити військовий корабель, та хіба асонці чують голос жінки?

Сьогодні усе у таборі медиків було наче іржаве від пилу. Техніка вмирала, на цій планеті, дуже швидко. Крематорій знову зламався. Очищувач води, через пил, не давав потрібну кількість води. Кондиціонери забиті пилом виходили з ладу щодня.

Поставка продуктів на щастя була регулярною, скидали з кораблів великі контейнери з усім необхідним для життя.

Медична асоціація  і волонтери працювали старанно, робили усе щоб ізольовані на Вуо нічого не потребували. Але від початку карантину жоден корабель крім Калтокійського не сідав на старий космодром. І це було добре. Кораблі які сідали у космодромі не мали права злітати у космос до закінчення фільтрації, це була пастка.

Найманці прибули своєчасно. Ленора мала надію, що у ті двадцять днів, які потрібні щоб вірус нейтралізувався, не буде більше подібних бунтів. Установки які нищили загрозливу мікрофлору працювали на усій території карантину. Й вони ламалися через пил такий схожий на попіл.

Ленора підійшла до багаття калтокійців у супроводі своїх людей.

Лікарі, медсестри, санітари, техніки і вільні від вахти миротворці відразу влилися у компанію калтокійских найманців.

Лише вона відчувала себе ніяково. Ленору врятував капітан Джарк. Підвівся, привітав її як капітан крейсера за етикетом має вітати головного лікаря корабля-шпиталю, використовуючи потрібну словесну форму, запропонував сісти у затишне крісло з м'якої тканини.

Ленора сіла у запропоноване крісло. У сусідньому кріслі, сидів правдивий привид, здавалося що хлопець напівпрозорий. Моторошний. У нього були зовсім білі очі, без зіниць і райдужної оболонки.

У привидів, магію, чи щось потойбічне, вона не вірила. Зробила припущення, що хлопець належить до раси елементалів, чи енергетів. Але він був із плоті, бо пив щось із пляшки.

Гел сидів у м’якому кріслі, пив настоянку тітки Па із темної пузатої пляшки з товстого саморобного скла. Побачив Ленору, відчув її думки, посміхнувся, привітався:

- Вітаю біля нашого вогнища, я Гел.

Ленора не звикла до простого спілкування, була дещо ошелешена його панібратством, з ввічливості назвалася:

- Ленора.

Він зробив ковток із пляшки й знову поринув у якесь напівзабуття, напівсон.

Ленора намагалася не дивитися на дивного калтокійця, хіба що крадькома. Не розуміла що її так вабить у ньому. Чи це наукова цікавість до істоти невідомої раси?

Капітан Джарк, запропонував гості білого вина. Вона прийняла келих, пила трішки, щоб не сп'яніти, з подивом відзначила, що дикі найманці десь знайшли ледь чи не королівський алкоголь.

Незвично й приємно їй було сидіти біля справжнього багаття, де горіли справжні дрова. Товстезні колоди з інших планет. Певне калтокійці привезли їх на своєму величезному кораблі.

Тут, біля багаття, ці небезпечні, легендарні воїни, здавалися веселими студентами. Поруч запалили ще одне багаття, бо люди приходили на космодром, їх тягнуло на вогонь, наче метеликів.

Не усі наважувалися сісти біля одного багаття з найманцями. Адже ходили слухи що калтокійці - перевертні. Перевертнів останнім часом почали побоюватись. У засобах масової інформації частенько з'являлися новини про напади трансформерів на незмінних людей.

Аросці далекі від усіх забобонів, як і товстун, що щасливий і п'яний спав біля багаття найманців.

Солдати співали пісні, аросці підспівували. Лікар Ронерг - володар золотого голосу планети Асон заспівав оперним голосом романс, усі присутні затихли здивовані й вражені.

Ленора сп'яніла, вона й не помітила як капітан Джарк підливав їй вина в келих. Чи пройшла ту стадію самоконтролю.

- Прекрасний співак, - почула вона хриплий голос привида.

Вино зняло стриманість - наслідок виховання у королівської строгості. Слова батька, який замкнувся у собі через втрату дружини й матері Ленори, проте що жінка має бути непомітною. Поради й настанови зграї гувернанток і нетактовних фрейлін двору. Постійні нагадування що у асонок немає прав, лише обов'язок, що жінки Асону знаходяться у розвитку трішки вище ніж тварини й нижче чим чоловіки Асону.

Зараз, тут, вона відчула себе рівною серед рівних. Й може трішки вищою, бо мала відповідальність керувати зоною карантину.

- А я теж вчився майстерності оперного співака, - похвалився привид.

- Невже, - усміхнулася лікарка й принцеса планети Асон. Запропонувала, - продемонструйте ваш талант.