Частина друга. Розмова у рубці. Білий привид

Капітан Джарк, увійшов у рубку керування. Одночасно це був і капітанський місток.

Великий відсік, заокруглений по формі носа корабля. Пульт керування обладнано півколом під малими лобовими ілюмінаторами. Над пультом і під ним, великі екрани, що передавали у режимі реального часу все що відбувалося за межами корабля. Навіть коли усі двигуни було вимкнено, екрани працювали.

Ці монітори здавалися великими ілюмінаторами. Вони були майже на усіх перебірках корабля у каютах й коридорах. Справжніх ілюмінаторів на кораблі Джареку не більше п'ятдесяти, та й ті наче бійниці у старих фортецях.

Перший помічник капітана Гелард та Рідас дрімав на канапі, у кутку рубки керування. Паперова книга впала на палубу. Він загорнувся у ковдру, хоча у рубці було досить тепло. Почув тихі кроки, розплющив білі, майже прозорі очі. Запитав:

- І що там?

- Заражені хотіли втекти, - відповів Джарек, докинув, - Я їх розумію. Так застрягти.

- Сиплор гидкий вірус, дуже заразний для білкових, згорають за три години, треба дізнатися де знову проводили розкопки. Скоріше чорні копачі принесли з якоїсь ями.

- Тоді як з ним впоралися? – запитав капітан.

- Тоді накрили той хмарочос силовим полем, а асонці, як і зараз чистили усе навколо, фактично тераформуючими установками. Розкопки закрили через небезпеку зараження, - розповів Гел. Сів на канапі, загорнувся у ковдру щільніше, пожалівся, - Не можу прокинутися.

- З наших нікого не візьме?

- Ні, - відповів перший помічник, - Я уважно передивися. Вірус несумісний ні з ким з команди, хіба мутує. Ти познайомився з керівництвом?

- Так, - посміхнувся Джарк, глянув на одну з чорних куль що висіли під пультом на гравітаційних поплавках. Чорна куля підлетіла до капітана, розгорнулася у зручне крісло з високою спинкою. Джарк сів, крісло огорнуло його, підлаштувалось. Капітан скинув черевики, крісло утворило підставку для ніг.

- Асонці важкі у спілкуванні, - мовив Гел. Обіперся на спинку канапи. Відчував своє тіло важким. Шкіра його була білою, ледь чи не прозорою,  нагадував привида з довгим білим волоссям.

Джарек подивися на Гела із співчуттям. Хотів допомогти, та не знав як. Ніхто не знав, окрім того, хто забрав усю його життєву енергію. Джарк відповів жартуючи:

- Домовитися можна. Дуже гарненьке, у нас тут, начальство.

- Асонки усі гарненькі, але таке відчуття що у них, у дитинстві, вбивають усі почуття, - Гел відчув що його знову лихоманить.

Капітан попросив корабель ще трішки підняти температуру у рубці.

Корабельний комп'ютер відповів:

- Та вже немає куди. Капітане витягни його на поверхню там спека.

- Ви знову посварилися? - запитав капітан у Гела.

- Не сварилися, - відповів Гел, - Мені, лише, набридло - він щохвилинии повідомляє температуру за бортом. Дратує.

У сусідньому кріслі, наче із світла, зіткалася фігурка хлопчика років чотирнадцяти, якого усі звали Джареком, бо саме він був розумом корабля. Він заперечив:

- Я хороше пропоную. Зачинився тут, скоро стане справжнім привидом.

 Джарк повторив пропозицію корабля:

- Може справді вийдеш. Вивеземо тебе у капітанському кріслі. Там спека, пилюка, пустеля, - Джарк усміхнувся підбурюючи Гела. - І нікого. Усі місцеві у поселенні, асонці у таборі - космодром наш. Хлопці ще на Вінітрі купили хороший самогон і настоянку у тітки Па.

- Навіщо мені капітанське крісло? - перепитав Гел, - Просте візьму, стояти важко. Самогон, та настоянка тітки Па, те що потрібно, як ліки.

- Тоді підемо. Там склали великий мангал, - посміхнувся Джарк, - Команда зрадіє що ти з нами.

- Тільки не розмовляй зі мною як із хворим, - скривився Гел.

- Не як з хворим, а як з пораненим, - відповів Джарк, та піймав скептичний погляд Гела, - Добре друже, не буду.

- Повернемося до, безсумнівно, гарненького начальства, - нагадав Гел, - Ти ім'я хоча б запитав, згідно етикету?

- Ленора Ао Сон, - відповів Джарк, - Прізвище, як назва її планети.

- Ого! - Гел різко підняв голову і застогнав, вилаявся, - Даер тесс. Боляче.

- Ого - це про що? - здивувався капітан, занепокоївся, - Знову тіло відмовляє?

- Вона племінниця асонського короля, - відповів Гел і розсміявся немов із вдалого жарту.

- Ого, - погодився капітан Джарк, - А я вже хотів закохатися.

- Обережно, у них суворо з родинно подружніми зв'язками, перші тисячі років, - попередив Гел. Підвівся. Вбраний він був у просту сорочку й штани, взяв свій плащ з особливої тканини схожої на шкіру тварин, одягнув його, знайшов у кишені цигарки, спробував створити вогонь і відчув що його нудить, попросив Джарка, - Підпали мені цигарку, щось мені останнім часом нічого не вдається.

- Пройде, - впевнено заспокоював свого першого помічника капітан Джарк, віддав запалену цигарку Гелу, - До чого ти оце, про родинно подружні зв'язки? Я ще занадто молодий щоб одружитися.