Доню! Кличе мама на паркані.
Я вибігаю до неї, ледь не вдарилась об дах автомобіля.
Мамоо. Кричу підбігаю і обіймаю.
Мама цілує мене в маківку і промовляє: я так сумувала, вибач що не вірила, вибач, вибач.
Я посміхаюсь і кажу: все добре, головне що це скінчилось.
Охх доню. Мама знову обійняла.
Нік підійшов до нас і ми пішли додому.
Зайшовши до будинку в кухні говорив тато, бабуся і Сем, коли тато побачив посмішка була широка та щира і швидко пішов до мене і обійняв міцно, міцно.
Ти як? Так подорослішала. каже тато.
Добре, втомилась і все.
Тато повертається до Ніка і жме руку йому. Дякую що був з нею.
Це мій обов’язок був, і ми тепер разом, приймаю вітання!
Вайй я радий. Усміхнено каже тато.
Ми теж раді. Мовили хто є в будинку.
Я посміхаюсь і рада що всі зі мною і все добре.
Відредаговано: 11.09.2024