23

Я її просто обіймала, ми пообідали і збирали речі щоб поїхати додому. 
Вже вечір ми сіли в авто і поїхали, ми були в Сема в машині віз його охоронець. Нік заснув тому я дивилась у вікно і думала.   
Невже цей кошмар закінчився, я не вірю що ми врятували світ і все по заду. Я не вірила цьому до кінця, трішки буду сумувати за цим рятування, біганням, і розбиранням всього що зв’язано з космосом. Я і на далі буду це робити, буду вивчати, спостерігати і трішки буду продовжувати цю справу. Ці думки крутились багато, було думок про майбутнє, в мене почалась тривожність від того що думки про майбутнє ніколи не турбували. Вирішила написати своєму психологу. Хочу щоб мої діти в майбутньому були максимально психологічно здорові. Тьфу ти знову це майбутнє. 
Нік прокинувся і помітив що я змінилась в обличчі. Я відволікаюсь від думок і відповіла: все добре. З посмішкою мовила я. 
Точно? 
Так!
Вже темніло швидше та ставала ніч. Я заснула, коли лягла на коліна Ніка.
Я стою на краю гори на якій видно мою місцевість. Бачу як в небі летить метеорит до мене. Він такий великий, небезпечний, цікавий, з полум’ям, поганий і від но час такий гарний. Вже не ток довго залишилось з ним зустрітись. Від великої швидко у мене волосся кучеряве розліталось по сторонах. Кожну секунди вдихаю ще більше повітря. Люди далі живуть своє життя, яке закінчиться. У всьому світі вимкнулось світло, вода в океанах піднялась, вулкани виверження робили, тварини занепокоєні були, відчували все. Я закрила очі і це все бачила. Як світ руйнується, це мої останні ковтки повітря тут. Востаннє відкрила очі глянула на цю красу, метеорит вже тут, я знову закрила очі і сказала: нарешті! 
Господи! 
Що сталось? Питає Нік. 
Я жива, господи і ти тут і бабуся, я дома, мої руки цілі. Мені.. Мені.. Приснилось. Нік дав мені води, щоб я заспокоїлась. Я подивилась по сторонах бачу що я біля будинку свого, бабусі і Сема нема. 
А де? Тикаю я пальцем де сиділи вони. 
Вони пішли до батьків, а я з тобою залишився. Тебе трусило ти щось говорила, я хотів тебе будити ти встала і злякала мене, що сталось? 
Кінець був.. світу я це бачила, все бачила як він летить як планета останні секунди жива в космосі. 
Ого, ти думаєш про це тому і приснилось. 
Ні, це настільки реально що я повірила. Нік перевів погляд назад і я повернулась глянути що там. І вгадайте хто там? Правильно Мер. 
Ще її тут не вистачало. 
Вона махає щоб ти вийшла. Каже Нік. 
Ага, щоб знову почала права качати свої. Я пару місяців з нею не говорила. 
Іди поговори, востаннє, нас місяць не було. 
Місяць??? Приголомшено спитала я. 
Так тому і вийди, якійсь будуть проблеми покажеж жестом я вийду.
Ех, я вийду. Тяжко видихнула я і вийшла з автомобіля. 
Вона як завжди чекає мене біля гаражу.( В нас будинки поряд, думаю попросити у батьків щоб цей будинок продати, а іншій купити, але сподіваюсь вона поїде. 
Я стала за метр до неї, і чекаю поки вона щось скаже. 
Я скучила. Перебила тишу вона. 
Мг, ти щось хотіла? Спитала я. 
Вибач, я не хотіла таке казати, тебе не вистачає, давай все повернемо прошу.
Я видохнула і запитала: Це все, я можу іти? 
Стій, ні скажи щось.
Я знову повернулась до неї. Сказати? А я скажу, але тобі як завжди не сподобається. 
Я не буду з тобою спілкуватись. Ніколи. Ти ніколи не була щира, добра, ти ставала добра коли тобі вигідно було. Завжди заздрила, говорила мої секрети, мої переживання. Я це все їла бо ти єдина у мене була. Тобі начхати на мене так було завжди. Досить з мене не поваги і емоційних гойдалок. Я завжди розвивалась і ти б хотіла і питала у мене, я б тобі підказала. Тобі подобається таке життя, то живи і ходи з 11 айфоном далі. Дякую за моменти і за дружбу хоча нею і не було. 
Мер повні очі, сліз. Я їду з міста і ти мені не пробачиш. Я спробувала ти не хочеш, то бувай. 
Я іще винна залишилось, видно що я з Мер спілкуюсь. Смішком сказала я.
Та іди ти, сучка. Мер повернулась і пішла додому. 
Взаємно. Посмішкою сказала я, і побігла до автомобіля. 
Ну що там? Питає Нік. 
Все скінчилось, але послала мене і сказала що я сучка. Та не звертай уваги, сама така. 
Я сказала їй взаємно, і пішла до тебе. 
Молодець!