13

Наша бабуся була причетна до… вбивства. Це був генерал який саме не вказано, але це той хто забороняв проводити дослідження на заборонених територіях. Всі її вчені та головний їхній бабуся завжди називала його божевільним наказав вбити його, і той вирішив що бабуся допоможе в цьому в замін вона отримує посаду його, та славу як найкращий дослідник, в неї прокинувся звір який хотів всім довести що вона тут головна і втерти носа тим хто з неї знущявся. 
План був такий щоб бабуся змусила генерала закохатись в неї, і йому підсипати снодійне, вона не хотіла марати руки кров’ю, хоча вони були в крові.  А інші люди його розстріляють в лісі.  Бабуся погодилась, вона думала що якщо просто напоїти не буде причетна до злочину. Все пройшло добре вони провели час разом потім вирішили трішки випити, коли він відійшов вона швидко насипала велику дозу снодійного. Коли він заснув то вона подала знак світлом щоб зайшли його забрати. 
Все вийшло без слідів вони так думали, через декілька днів, до неї прийшли друзі генерала та його хлопці, і почали робити допит. Їй загрожувало довічне, хоча доказів не було, вони були  впевнені що це вона, нічого не залишалось як сказати правду. Все розказавши, було написано що вона з ними говорила чотири години. Вони повірили та відпустили, це було легко, але її довго приходилось обережно ходити бо за нею довго стежили. Коли спіймали всіх хто був причетний до злочину були до довічного ув’язнення. На останок головний вчений, увімкнув батареї для того щоб була катастрофа. 
Яка саме. Зхвильовано питаю я. 
Мама хотіла сказати в цю секунду заходить тато. 
Привіт всім. 
Одну секунду ми не відповідали, а дивились на одну на одну. 
Привіт, тату. 
Щось сталось? 
Та говорили про маму. 
Ох сонечко. Тато підходить до мами та цілує в маківку. 
Приємно спостерігати, як батьки кохають одне одного. 
З мамою поговорили про все, але цю тему не чіпали. Я вирішила сьогодні вечері прочитати що залишилось від бабусі. 
Я до себе. 
Добре, доню. 
Поклавши на стіл записник, книжки, вирішила спочатку ознайомитись з обкладенкою. 
Вигляд книжки, був старовиний, аркуши були трохи темного жовтого кольору, обкладенка була красива від аркушів, був колір чорний, але неначе золотом написано «Секрети Космосу» і були намальовані зірочки. Інша, навіть дуже відрізнялась, вона була червона і були краплі неначе крові, спочатку було страшно відкривати і дивитись далі, але час іде потрібно. На ній теж було золотим написано « День Катастрофи», стало страшно. В самій книжці в середині аркуши були такого самого кольору. Все рівно, вирішую спочатку прочитати записник, думаю там більше корисної інформації.  
Зписник виглядав як зошит, було написано на першій сторінці бабусіне призвіще та підпис.  Я прогорнула до середини там було написано: « день 600». Стало цікаво. 
«День 600» «Сьогодні той день коли божевільний зробив велике зло нашій планеті. Я не знаю що на мене найшло коли я погодилась вбити людину яка по факту була права ми не мали там бути, було видно що мене кохав генерал, я знову відмовилась бути щасливою заради роботи і слави, я шкодую про те що я зробила. Роберт зробить все щоб знищити Землю, його сім’ю в дитинстві вбив землетрус і в нього залишилась травма, з якою впоратись не зміг. Я спробувала домовитись з головними щоб вимкнули, їм можна сказати пару слів « У вас не буде грошей якщо ви не вимкнете бо Землі не буде». Це допомогло, а на скільки часу не знаю, єдине що знаю це те що ти доця Кейт повинна будеш врятувати світ, якщо він тобі дорогий, я знаю ти читаєш це, твоя мама розумна, але ти забрала мою силу і знання, я хочу щоб ти це зробила. Я вірю в тебе». Я починаю просто ридати, чому вона так рано пішла, не справедливо. Після того як я поплакала, вирішила з ходити в душ. 
Намастилась різними скрабами, лосйонами, тепер готова до зустрічі.  
Починає дзвонити телефон, це Нік. 
Привіт, готова?
Привітик, так. Я зараз виходжу.
Чекаю. 
Я вирішила вдягти, джинси, боди, спеціально щоб Нік відав свою кофту коли буде холодно. Вже весна, але у вечері холодно. Хоча домовлялись про спортивний костюм. Мама заходить в кімнату.  Доню, а ти куди?