7

Після того як Нік поїв, ми пішли в гараж для того щоб взяти ровери, щоб кудись їхати, куди саме поки не знаю , але цікаво. 
Заходячи туди так все класно складено, що навіть подумала тут працює клінінг, Дивись. Каже Нік. Є чорний, а є зелений ровер який хочеш? 
А який твій? 
Зелений. 
Тоді його. 
Впевнена, що впораєшся?
Так, а чому ні? 
Та так, все добре, вирішили. 
Ти щось не договорюєш? 
Ні. Бери ще шолом він теж зелений. 
Добре. 
Тобі гарно в такому кольорі. 
Дякую, і тобі. 
Дякую. 
Я їду першим, щоб показати дорогу, дивись уважно бо назад будеш везти мене.
Домовились. 
Як я зрозуміла то ми проїхали половину шляху, і на горці мені страшено стає важко не те що я слабшаю, ні у мене фіз підготовка чудова, але тяжко через це що ровер став якійсь тяжкий навіть дуже. 
Ніікк. Кричу я. 
Він зупинився і допоміг і мені. 
Що сталось? 
Він почав тяжко їхати, я його зламала? Я відам гроші. 
Ахха, та все ок, не потрібно ніякі гроші, просто він підлаштований під мене тому тобі тяжко зараз. 
І ти мовчки спостерігав і нічого не сказав? 
Ну ти так впевнено сказала що вийде в тебе тому я подумав щоб ти спробувала, та так вже майже на місці. 
Ой я так втомилась трохи і не помітила які гарні гори, вода тече та свіже повітря.
Так дуже гарно, давай свій ровер візьми чорний він менш тяжкий. 
Дякую. 
Ми проїхали горку і опинились біля маленького будиночку на дереві, чесно я була здивована. 
Вауу це ти зробив?
Так, про його ніхто не знає, він був моїм другим будинком, і я хочу з тобою поговорити на серйозну тему, але спочатку давай зайдем до будинку. 
Мені вже страшно, що за тема. 
Не бійся, проходь. 
Я зайшла в будинок він маленький, але в нього є не величке ліжко, пічка типу на вигляд як камін, стіл маленький і один стілець, все зроблено під одного, а іще тумбочка там де їжа, поряд з нею на підлозі двора. Нік відразу запалив пічку, та дістав маленький чайник для чаю, я сиділа дивилась він сказав щоб я не допомогала. Мені справді подобалось що він щось робить на кухні. 
Він зробив чай без цукру, мило з його боку, я сіла на ліжко він на стілець, і почалось саме цікаве. 
Ми сіли, я хотів поговорити. 
Мене так почало серце колотитись неначе я вбила когось і на допиті. Я уважно слухаю. 
Буде іти мова про наше спілкування зараз і в минулому. 
*Так страшно що він скаже, не хоче більше спілкуватись. Подумки кажу я. 
Так це дивно, ми тільки почали активно спілкуватись хоча колись, довгий період ми були вороги. Я хотів сказати що за цей період ти стала мені цікаво навіть дорога, так це дивно  ми мало ще знайомі, але в мене відчуття що знаю все життя, хоча я вчився в іншій групі. Хотів по дякувати за цей час і вибачитись за свої вчинки в школі я не був гідний що ти мене пробачила, але це ти зробила. 
Я справді каюсь перед тобою вибач що так сталось, я не хотів, причина була  в тому що я себе не любив був товстий не охайний, а ти була навпаки, я хотів твоєї увагу. Хотів би щоб ти мені розповіла всі свої образи, щоб далі наше спілкування було чисте, я тебе уважно слухаю, можеж говорити з емоціями з матюками, все зрозумію.
Чесно я була шокована що він так говорив попросив щоб я все розповіла, але в мене такий чудовий настрій що шкоді його зіпсувати, але це для мене теж важливо було я вдячна йому хоча навіть не почала. 
Розпочала з того як він мене ображав словами що не гарна, товста хоча я була зовсім не така, те що мої речі кидав, в портфель заливав молоко, підговорював інших дівчат, хлопців для того щоб говорити мажорка, а мозгів немає, що мене батьки не люблять, і мене ніколи хлопець не полюбить. Я нічого не доб’юсь в житті, буду безхатьком. Після цих слів в мене коться сльози, я просто починаю ридати, хоча декілька хвилин був настрій підкорять гори. Він сідяє біля мене і обіймає я плачу йому в плече, починаю захлинатись і говорити скрізь сльози: 
Чому саме я? Невже я не заслуговую на щастя? Чому це все, я скільки працюю над собою рано в стаю це так тяжко, тяжко жити з цим всім.