Частина 7 - Кінець першої книги  Розділ 4 Місія виконана

І ось настав цей надзвичайно важливий та небезпечний день. Зв'язавшись із Гормом, ми вирішили провести обмін людей на гроші за п'ять годин.

— Я зайду зі своєю охороною через головний вхід, — безапеляційно заявив Горм по зв'язку. — А мій корабель увійде в ангар, де й вивантажить «товар».

— Добре, — відповів я, ледь стримуючи холодну лють, — але я не люблю хитрунів. Якщо хочеш зайти через головні ворота з боку станції — нехай буде так. Хоча мені це й не до вподоби. А от корабель в ангар заходити не буде. Він просто приєднається герметичним гнучким шлюзом до перехідного вузла ангару. По ньому люди й перейдуть до нас.

Я відчув через нейромережу потужну хвилю невдоволення Горма. Ах, он що ти задумав! Ти хотів після отримання грошей напасти на мене, обікрасти та ще й усю мою команду приєднати до рабів? Не вийде.

— Алексе, за нами надто пильно стежать, — доповіла Єва. — Схоже, це люди Горма. — Нехай стежать. Єво, закрий на пару годин простір навколо ангару, щоб ніхто не знав, що відбувається всередині. Андрію, Стасе — швидко до роботи! Беріть управління ремонтними дронами, монтуйте з панелей ізольовані коридори проходи так, як ми домовлялися. Також зробіть яскраве освітлення в ангарі та слабке — всередині контейнерів.

— Слухай, Алексе, — звернувся до мене Стас, поки дрони тягали металеві панелі. — Є ще одна ідея, як прискорити рух людей углиб контейнера. Рекомендую створити в кінці контейнера ілюзію довгого столу, заставленого різними смаколиками. Люди зголодніли, вони виснажені. Вигляд їжі та світло в кінці тунелю змусять їх бігти в портал швидше за будь-які накази.

— Блискуче, Стасе! — схвалив я. — Роби. Тільки нехай ілюзія буде максимально реалістичною, щоб навіть запах смачної їжі або просто кави виходив із контейнера.

Дівчата-медики вже були на ногах. Їхні нейромережі розгорнулися, і хоча вони ще почувалися слабкими, в їхніх очах уже палав вогонь рішучості. Вони зайняли свої позиції в десяти відгалуженнях, тримаючи ін’єктори напоготові. Дана стояла біля входу, її тіло було напружене, як струна — вона готувалася до найгіршого розвитку подій.

— Готово, Алексе. Полог тиші та візуальна завіса активовані. Для зовнішнього спостерігача в ангарі просто триває перевірка обладнання.

Ми завмерли в очікуванні. Годинник на нейромережі відраховував останні хвилини. Десь там, за товстими стінами станції, Горм уже вів свою банду до наших воріт, не підозрюючи, що сьогодні він грає за моїми правилами.

Раптом важкі броньовані двері ангару здригнулися від ударів. Я дав команду відкритися рівно на стільки, щоб міг пройти Горм та пара його охоронців. Масивна постать пірата з'явилася в прорізі в оточенні десятка похмурих головорізів, але зайшло лише двоє — іншим доступ було миттєво заблоковано, і двері ангару знову зімкнулися. Кібернетичне око Горма зловісно пульсувало червоним світлом, скануючи простір.

—Ну що Алексе, — звернувся Горм до мене, — починаємо. Я віддав один банковський чіп Горму той швидко перевірив та віддав команду щоб випускали рабів з корабля. І почалося, людська ріка потекла швидко через спеціальний прохід в кінці розділившись на 10 менших, десятеро дівчат медиків швидко робили ін’єкції і люди бігли ще швидше далі в контейнер звідки йшли аромати смаженого м’яса.

Раптом людський потік щез, слідом за звільненими швиденько але без метушні пішла десятка медиків, потім мої друзі і останньою Дана За якою шлюз закрився та загерметизувався. Раптом Горм якось розхвилювався та й промовив до мене — не зрозумів. Ти сам казав, що спочатку гроші, а тоді товар, а в мене нема ні товару, ні грошей, — він повернувся до мене з хижою посмішкою.

— Не хвилюйся, я ж не ти, який затіяв якусь незрозумілу операцію. Тримай гроші. Я кинув йому невеличку сріблясту коробку для зберігання важливих чіпів. В цей момент відбулася миттєва підміна мого тіла голографічним зображенням, а я перенісся до яхти. Я не став наражатися на небезпеку, яка могла на мене чекати. Віддавши наказ Єві для переміщення яхти під заслоном невидимості в безпечне місце, я приготувався насолодитися цією виставою до кінця.

— Ну що ж, Алексе, давай перевіримо твої чіпи, — прохрипів Горм. — Та ти глянь, які у нас ще є такі довірливі дурні, що вірять слову пірата! Дійсно, гроші є. Ото тільки що вони були ваші, а відтепер стали наші. Він дав команду на переміщення 150 млн кредитів на свій рахунок.

—А в цей час десь на якійсь атмосферній планеті, в підземному бункері в приватній службі безпеки прозвучав різкий тривожний сигнал. Приманка спрацювала. Гроші були зняті та переміщені на один рахунок. Миттєво були задіяні всі спеціалізовані служби для визначення господаря цього рахунку.

А господарем був ніхто інший як пірат-гуманоїд Горм, досить таки відомий своїми неадекватними вчинками та складним характером. Миттєво ця інформація лягла на стіл головного пірата величезного піратського картелю на ім'я Ксар Ворн. — Ну от і попався ти, нікчемо, — процідив Ксар Ворн. — Я так довго на це чекав. Ти навіть не маєш жодного уявлення, що тебе чекає. Його помічник підняв голову та й спитав: — Ну що, відправляти групу захвату? — Ні, — відповів Ворн, — ні в якому разі. Встановити повний контроль за його діяльністю і кожного вечора мені на доклад. Тим паче він скоро сам повернеться на майже свою космічну станцію, а ми вже тут у нього під боком.

— Тим часом Горм дав команду: — Всіх рабів повернути на корабель та приєднати до них всіх, хто буде в цьому контейнері! А з цим лохом я розберуся сам. Він підійшов ближче до Алекса та й сказав: — Ти думав, я такий дурний і тебе не впізнаю? Ти мій раб-втікач, якому ставили дуже дорогу мережу Древніх. І раз ти вижив — значить, вона прижилася в тобі. Це дуже гарна новина, адже ти мені й потрібен. Я шукаю скарби древніх і ти мені допоможеш в цьому. Мені вже вдалося приручити три древніх ШІ на трьох космічних станціях, ось незабаром буде й четвертий. Гей! А ну швидко його зв'язати, надіти самий потужний рабський нашийник і розмістити в каюті для рабів. А трохи пізніше ми з тобою ще поговоримо.