Частина 7 Розділ 2: І знову пірати

Алекс проснувся з гарним настроєм, відношення з Даною у нього зміцніли, зникли побоювання що відношення з синтетичною жінкою це збочення. Цьому в немалій мірі посприяла розмова з Євою, яка повідомила, що при перенесенні свідомості в нове тіло Дана буде пам'ятати всі емоції від їхньої близькості, тому не потрібно себе стримувати.

На ранок вся нова команда зібралася у Алекса на традиційний сніданок, потім Алекс піднявся та й дав команду: — А тепер, панове, до роботи. Але для початку запрошую всіх на борт яхти, час пішов...

Зібравшись в кают-компанії яхти, Алекс відразу почав розмову: — Вчора я вам усім розповів про справжній стан наших справ, але не сказав одного: я вчора чув ледве впізнаний голос нашого Хранителя. Він цілий, непошкоджений, але його якимось чином ізолювали якимось екраном. Як тільки ми попадемо на нижні піратські рівні, я знаю, що зможу ментально пробитися до нашого ШІ і дати йому дозвіл на активацію спеціальних дій, які не тільки відновлять його роботу, а й значно підсилять його можливості.

- І ще хочу вам повідомити дещо. Раз ми в одній команді, а цей факт ви й так, рано чи пізно, а все одно взнаєте. Так от, моя Дана зараз не справжня тобто тобто на цей час її свідомість знаходиться в синтетичному тілі супержінки. А її справжнє тіло знаходиться на одній із баз в спеціальному саркофазі. Як тільки ми повернемося, вона відразу повернеться в своє тіло. Зовні вона зміниться, але вона залишиться все тією ж Даною, якою ви її зараз знаєте. Я надіюсь, що ви психологічно не відвернетеся від неї. Ось такий факт я вирішив до вас донести.

— А тепер до справ. Віка, Крістіна швидко дайте мені прайс на рабів жінок та чоловіків. Особливо зверніть увагу на рабів з Тери — так тут називають нашу рідну планету Земля. Взнайте оптові та роздрібні ціни на рабів. Не треба так дивитися на мене та звинувачувати в цинізмі, емоції будуть потім, а наразі нам необхідний твердий та холодний розум. Просто на цей час з’явилася можливість викупити 10 молодих жінок яких пірати вивезли з Землі.

У вчорашньому складі ми знову відправляємося у лігво піратського картелю. Я відчуваю, що там за зачиненими дверима десятого нижнього ярусу ціле піратське кубло. Стасе, ти знову залишаєшся на верхньому рівні і можеш відразу зайнятися виконанням ось такої задачі: знайди, будь ласка, ангар з атмосферою та винайми його на тиждень. Якщо вдасться викупити рабів — кількості я ще не знаю, але потрібно готуватися не менше ніж на сотню. Продумай та купи сто автоматичних аптечок з картриджами для надання допомоги, можливо вдасться знайти сухпайки з підвищеною калорійністю, можливо й сотню самих простих комбезів, щоб в них було тепло і можна було перейти з ангару до корабля через відкритий космос. Бери все найдешевше, торгуйся, бо я відчуваю, що сьогодні я нанесу не смертельний, але досить таки нищівний удар по своєму гаманцю. Можливо, візьми з собою й дівчат — вони більш практичні в таких справах.

— Як там справи по цінах? — гучно спитав я. — Цінова політика досить різноманітна, — отримав я відповідь. — Від 100 тисяч до мільйона за одну одиницю. За наших земляків деруть на 150 відсотків більше. — Дякую, — відповів я.

Поки я вів розмову з друзями, Єва виконувала моє спецзавдання. Вона під маскою скрито перевірила мої гаманці, куди автоматично перекидалися кошти з торгового майданчика якогось  піратського картелю. Гроші були, але гаманці вже пів року як перестали поповнюватися. В одному було 50 мільйонів, в другому — 170 мільйонів кредитів. На гаманцях вже стояли спеціальні мітки-маяки, які разом встановили скоріше за все господарі тих грошей і які автоматично перейдуть до того, хто скористається тими грішми. Єва перевірила шлях до моїх основних гаманців, в яких теж лежали бандитські гроші. З тих двох гаманців гроші не знімали, але Єва зробила два чіпи на пред'явника на суми, які були у кожному гаманцю.

І от вони знову на нижньому рівні та й пішли до знайомого торгівця, який їх зустрів чемно, але чомусь був насторожений. Коли вони зайшли до кабінету, Алекс спитав у нього: — Що сталося? Чому відношення так різко охололи? — Я тобі задам питання, і залежно від відповіді ми будемо вирішувати, чи матимемо ми з тобою справу, чи ні, — відповів торговець. — От тобі й на, — відповів я. — Я завжди був і є чесним підприємцем, і чим це я завинив перед тобою? — Коли ви вчора поїхали від нас, я вирішив прослідкувати за тобою, щоб отримати повну гарантію, що ти той, за кого себе видаєш, — відповів він. — Ну, це нормальна практика, — сказав я. — Я б навпаки здивувався, якби ти цього не зробив. І що ж тобі не сподобалося? — А те! — підвищив тон торговець. — Що ви не вийшли на жодному рівні! В мене на всіх рівнях стояли контролери, але тебе так ніхто й не побачив!

Я спочатку замовк, а тоді розсміявся: — Звичайно, ніхто б і не побачив ні мене, ні мою команду! На самому останньому рівні ліфт відчиняється відразу на дві сторони: одна веде до житлового верхнього рівня, а друга до перехідного шлюзу, адже ми відразу пішли не в свій готель, а на борт своєї яхти.

Через пару хвилин обличчя торгівця посвітлішало, і він сказав: — Я перепрошую... тільки що я переглянув відео з камер — так воно й було. Ще раз перепрошую за мою перестраховку. — Ну що ж, тоді до діла? — спитав я. — Адже час — це теж гроші, які необхідно берегти. — Ну так що, переходимо до наших баранів? — спитав я, але побачивши його здивоване обличчя, виправився: — Тобто рабів, адже ніякої різниці між ними я не бачу, — та й голосно засміявся. — Я так розумію, що тут у тебе в крамниці рабів немає, мабуть десь на верху в ангарах вони знаходяться?

— Пішли за мною, — сказав він, — і прошу нічому не дивуватися. Підійшовши до шафи, торговець підніс руку, і шафа поїхала вбік.

— Ось ми зайшли в якусь невелику кімнату . Як тільки ми зайшли, до неї то відразу відчули рух, це був ліфт. І от перед нами знову відкрився коридор по якому ми пішли пішки, поки не вийшли на майданчик, схожий на той, що був на мінус 10 рівні. — От ми й прибули, — сказав торговець.