Частина 7 Битва за відродження Імперії Древніх Розділ 1. Ранок нових можливостей та подорож до нижніх рівнів

Ранок увірвався в спальню м’яким, делікатним світлом, яке система розумного будинку почала повільно додавати, імітуючи схід сонця.

Я розплющив одне око. Поруч, зарившись носом у подушку, тихо сопіла Дана. Її розкішне волосся розсипалося по білосніжній постелі, створюючи контрастний візерунок, гідний пензля художника. Спогади про минулу ніч накотили гарячою хвилею, і я мимоволі усміхнувся.

Обережно, намагаючись не розбудити її, вислизнув з-під ковдри. Тіло було легким, відпочилим — усе-таки натуральні продукти та якісне вино, помножені на можливості нейромережі з очищення організму, творили дива.

Накинувши халат, вийшов у вітальню і подумки покликав Єву.

— Доброго ранку, Ромео, — пролунав у голові її насмішкуватий голос.

За мить Єва матеріалізувалася в кріслі навпроти, цього разу в діловому костюмі, що виглядало досить кумедно після вчорашнього вечора.

— Рівень феромонів у кімнаті нарешті впав до безпечної позначки, тож я можу повернутися до роботи. Не язви, — буркнув я, прямуючи до харчового синтезатора за кавою (хоча в цьому номері, мабуть, була й справжня кавоварка). — Краще розкажи, що по обстановці?

Все тихо, — Єва миттєво стала серйозною. — Твої друзі, тобто група Стаса, вже подали рапорти на звільнення. Система трохи «зависла» від такої одностайності, але, враховуючи перераховані тобою кошти, бюрократична машина почала крутитися швидше. Вони будуть тут за годину.

— Чекай, Єво, — зупинився з чашкою в руці. — Я ж гроші перераховував тільки Стасу, щоб він роздав хлопцям.

— Вибач, Алексе, — вона зробила невинний вираз обличчя, — але я самостійно перерахувала ще два мільйони в центральну бухгалтерію ISF, закривши борги кожного з них. Тепер вся команда вільна.

— Чудово, — я зробив ковток ароматної кави, навіть не думаючи сваритися. — Отже, у нас є час привести себе до ладу і підготуватися. Сьогодні ми забираємо їх на «Зоряну Грацію». До речі, ти перевірила корабель Дани? Він готовий прийняти таку компанію?

— «Зоряна Грація» у повному порядку, — відзвітувала Єва. — Місць вистачить усім, хоча доведеться трохи ущільнитися, якщо ми хочемо розмістити всіх із комфортом. Але, думаю, після казарм їм і кают-компанія здасться раєм.

Вона помовчала секунду, а потім спитала:— Алексе, а ти що, мені нічого не скажеш за самоуправство з грошима?

— Ні, — відповів я чесно. — Ти спрацювала швидко й оперативно. Навіть їхнє командування не встигло зрозуміти, що відбулося, бо розрахунок робили самі машини. Слухай, Єво, а чи не ти, бува, приклала свої руки до цієї справи глибше, ніж просто переказ?

— Ну… — вона хитро усміхнулася. — Я просто зняла штучне блокування таких справ у системі. Так що всі, хто захоче протягом десяти днів звільнитися, зможуть це зробити швидко та по закону.

У спальні почувся шурхіт. На порозі з’явилася Дана, загорнута в простирадло. Сонно мружачись, вона спитала:— І про що це ви тут шепочетеся з самого ранку?

— Про те, що нам час збиратися. Сьогодні починається найцікавіше. Ми збираємо поки що не армію, але загін — це точно.  Я думала, ми просто рятуємо твоїх друзів. Це і є порятунок, — відповів я серйозно. — Спочатку звільнити з ярма, потім дати їм притулок та заробіток. Хіба я не правий? Боротьба за Імперію Древніх тільки починається, і нам знадобляться надійні люди.

 Через годину з рецепції повідомили, що нас вже чекають у холі. Я попросив провести гостей прямо до нашого номера та замовив розкішний сніданок для всіх.

Через п’ять хвилин зайшли наші друзі. Усі шестеро виглядали трохи скутими в такій розкоші. Хлопці повсідалися на дивани, а дівчата — Віка та Кріс — уважно роздивлялися інтер’єр. Потім вони підійшли до Дани.

— Дано, — спитала Кріс, придивляючись до неї, — ти сьогодні якась особлива… Так і світишся, мов сонечко.

Дана загадково посміхнулася, кинувши на мене швидкий погляд, і відповіла:

— Ніч була дуже гарна.  Дівчата перезирнулися, все зрозуміли без слів і засміялися. Раптом Віка заглянула у сусідні двері й закричала:  Дано! Дано, йди сюди!

Кріс та Дана підбігли до Віки. Вона стояла на порозі ванної кімнати, ошелешена:

— Це що… звичайна ванна та душ? З водою?! Справжньою водою?!

У її голосі бриніли сльози. Будь ласка, Даночко, можна хоч хвилинку постояти під душем? Я вже забула, що це таке… Не чекаючи відповіді, вона швидко почала скидати одяг. За нею роздягалася Крістіна, і Дана теж не втрималася від цього ажіотажу.

Ванна була величезна, справді королівська, і наповнена теплою водою. Дівчата, мов діти, пищали, верещали та хлюпалися, обливаючи одна одну, змиваючи втому та наслідки військового життя.

Перелякані хлопці, почувши вереск, прибігли подивитися. Вони застигли на порозі — три красуні в піні й бризках води. Тут з’явилася голограма Єви:

— Ану геть звідси! — гримнула вона на хлопців, а потім, сміючись, додала: — Збоченці!

Дівчата розреготалися, прикриваючись піною, а хлопці, червоні як раки, ретирувалися в гостьову кімнату.

Там вони застигли знову: посеред кімнати стояв великий стіл на десять осіб, сервірований не гірше, ніж у вчорашньому ресторані, з горою делікатесів.

Я подумки покликав Єву: