Частина 6 Розділ 3: Таємниця столичної планети

Розділ 3: Таємниця столичної планети

 Але це ще не все,  голос Декара став тихішим, майже таємничим. Він зробив жест рукою, і карта Галактики зменшилася, поступившись місцем детальному зображенню планети, навколо якої оберталася станція "Алерія".
Планета виглядала як блакитно-зелена перлина. Погляньте туди, Ваша Високосте. Це не просто планета, яку ми охороняємо. Це  Алерія-Прайм. Колишня столична планета Древньої Імперії, серце Алерійського Домініону.
Я підійшов ближче до голограми.  Столиця?  перепитав я.  Але вона виглядає... звичайною. Там живуть прості люди, фермери, ремісники. Я читав звіти.
 Саме так,  кивнув Декар.  Це і був наш план порятунку. Коли Імперія впала під натиском ворога, ми зрозуміли, що не зможемо врятувати технології та велич на поверхні. Тому сховали їх.

Він змінив масштаб зображення, і карта показала те, що було приховано під корою планети. Я ахнув. Глибоко під землею, захищені кілометрами скельних порід та силовими полями, спали величні міста. Цілі мегаполіси, законсервовані в часі.

 Підземелля планети,  пояснив Декар,  захищені специфічними технологіями Древніх. Вони відкриються тільки тоді, коли всі 10 станцій об'єднаються в одну мережу, замкнувши "Велике Коло". Тільки тоді Імперія зможе по-справжньому воскреснути.

Він подивився мені в очі: І це воскресіння почнеться не з однієї людини, тобто не тільки з тебе, Алексе. А з мільярдів людей, які живуть там, внизу.
 Ти хочеш сказати...  почала здогадуватися Дана.
 Так,  підтвердив Декар.  Вони ще не знають цього, але всі вони  прямі нащадки Древніх. Їхні генетичні дані, пам'ять, історія  все було ретельно замасковано. Ми переписали їхній код, заблокували частину можливостей, стерли пам'ять про величне минуле.
 Для чого?  тихо спитав я.
 Щоб вижити,  жорстко відповів Декар.  Ті, хто знищив Імперію, шукали загрозу. Вони шукали володарів, воїнів, вчених. Але на цій планеті побачили лише примітивних рабів, які ледве могли обробляти землю. Ворог пограбував поверхню, зруйнував те, що залишилося, і полетів, залишивши "рабів" виживати в багнюці.

Він зітхнув:  Вони не знали, що залишили живим саме зерно Імперії. І тепер, коли з'явився ти, Спадкоємцю, настав час цьому зерну прорости.
 Це неймовірна історія, Декаре,  нарешті промовив я, порушуючи тишу, що запала в лабораторії.  Але чи є в тебе ще щось для нас? Стенлі казав про подарунки.

 Так, мій Володарю,  вклонився Декар.  Але подарунок буде зовсім іншим, ніж ви очікували. І він призначений не для вас, а для вашої супутниці.

Ми з Даною перезирнулися.  Для мене?  здивовано перепитала вона.  Саме так,  втрутилася Єва, виступаючи вперед.  Це була моя ідея.

Вона підійшла до Дани і подивилася їй в очі з теплотою, яку важко очікувати від Штучного Інтелекту. — Дано, ти стала більше, ніж програма. Ти стала особистістю. Ти допомагаєш Алексу, ти вірна і смілива. Але твоє нинішнє тіло, хоч і досконале,  це лише імітація. Біоробот.

Декар зробив жест рукою, і стіна в дальньому кінці залу роз’їхалася, відкриваючи нішу з ще однією кріокапсулою. Вона була меншою за мою, але виглядала ще більш захищеною.

 У цій капсулі,  почав розповідати Декар, лежить справжнє людське тіло. Воно належало дочці знаменитого володаря одного з найбагатших кланів Імперії. Її звали Ліанна.

Крізь прозору кришку ми побачили дівчину неймовірної вроди, яка спала вічним сном.  Вона працювала в цій лабораторії,  продовжив Хранитель. Була розумною, але нетерплячою. Ліанна вважала, що її недооцінюють. Вона хотіла довести всім, що варта більшого. І тому вирішила провести над собою заборонений експеримент. Вона хотіла стати суперлюдиною, поєднавши свій розум із базою знань колишньої керівниці лабораторії.

 І що пішло не так?  тихо запитав я.
 Все,  сумно відповіла Єва.  Процес пішов у зворотному напрямку. Замість того, щоб забрати знання, нейромережа витягнула майже все: її професійні навички, освіту, досвід. Залишилися лише елементарні знання, інстинкти та спогади молодої, амбітної, але тепер безпорадної багатої дівчини.

 Коли вона прийшла до тями і зрозуміла, що сталося,  вів далі Декар,  вона не змогла цього витримати. Втрата себе була нестерпною. Вона вже збиралася покінчити з собою, але її нейромережа, дотримуючись протоколу збереження життя носія, запропонувала вихід: кріосон. Вона заснула з надією, що колись люди знайдуть спосіб виправити фатальну помилку.

 І ось ми тут,  сказала Єва.  Я проаналізувала ситуацію. Повне відновлення її особистості неможливе, але можливе злиття.

Вона повернулася до Дани:  Ти, Дано, ще не встигла "врости" в свою нову особистість, ти гнучка і адаптивна. А Ліанна - порожня посудина з залишками людської пам'яті. З’єднання буде корисним для обох. Дівчина, що вчинила так з собою, не пам’ятатиме основних неприємних подій, ми заблокуємо травму. А порожнє місце пам’яті займе твій розум, Дано.

 Тобто... я стану нею?  прошепотіла Дана, дивлячись на сплячу красуню.
—Ви станете чимось новим,  поправив Декар.  Ці два розуми швидко асимілюються. Твоя логіка і бойові навички поєднаються з її людською природою, емоціями та інтуїцією. Вийде одне — гарне та цілісне.

 Яка ймовірність успіху? — запитав я, відчуваючи хвилювання за Дану.
 Гарантія успіху та стабільності особистості — 78 відсотків,  чесно відповіла Єва.  Це ризик, Дано. Але нагорода - справжнє життя. Не імітація. Справжнє серцебиття, справжній біль і справжнє кохання.

Дана мовчала, не відриваючи погляду від дівчини в капсулі. Потім повільно підняла руку і торкнулася холодного скла.  Я згодна, я хочу жити. По-справжньому  її голос затремтів.

 Але не все так просто, дорогі мої,  втрутився Декар, охолоджуючи запал. — Злиття можна провести прямо зараз. Але у вас, і в нас, є більш серйозні справи. Це — відновлення Імперії.

Він суворо глянув на Дану:  Тому ти поки що залишаєшся в своєму тілі "супермена". Ти будеш найнадійнішим охоронцем Імператора. Нинішнє тіло — зброя, життєво необхідна. Людське тіло, навіть посилене, не дасть таких можливостей захисту.