Частина 6. Шлях до знань древніх Розділ 1: Подорож по космічним станціям імперії Древніх

Розділ 1: Подорож по космічним станціям  імперії Древніх

Час, відведений Стенлі на підготовку, пролетів наче одна мить.

Для мене ж і Дани цей тиждень став справжнім випробуванням на витривалість. Ми майже не виходили з тренувальних залів, які Стенлі спеціально для нас розконсервував.

Я вчився керувати своїми новими ментальними здібностями, а Дана опановувала своє нове тіло й вивчала всі його можливості. У результаті вона перетворилася на могутнього бійця в подобі прекрасної дівчини. Вона рухалася швидше, ніж могло вловити людське око, а під час тренувань з’ясувалося, що вона — псіонік. Тобто володіє телекінезом — здатністю фізично впливати силою думки на сторонні предмети. Саме це і було її головним козирем «у рукаві».

Моя нейромережа, завдяки «настановам» Єви та навчальним базам, тепер працювала як годинник. На полігоні я підтвердив свою кваліфікацію менталіста, досить таки потужного менталіста. Тепер я бачив і зчитував інформацію з предметів, з істот розумних і нерозумних. Навчився не лише відчувати простір навколо себе, а й керувати психікою розумних істот на відстані та створювати ментальні щити — і не тільки для власного захисту. Я міг розгортати щит досить великого розміру. Адже тепер мав доступ до псі-енергії, розлитої довкола у величезній кількості, і міг черпати її, мов воду з криниці.

А от Дані було складніше. Вона теж відновлювала енергію самостійно, але значно повільніше. Якось під час важкого тренування на полігоні вона вичерпала свої енергетичні запаси майже до нуля. Та, підійшовши до мене й торкнувшись рукою мого плеча, миттєво повністю відновила енергозапас — а я навіть не відчув жодного відтоку власної енергії. Це стало для нас приємним сюрпризом і справжнім відкриттям.

І от ми вже в кабінеті Стенлі — повністю споряджені й готові до подорожі.

 Ну що ж, — Стенлі виглядав серйознішим, ніж зазвичай. — Маршрут прокладено. Коди доступу згенеровані. Але я мушу попередити тебе востаннє, Алексе.

 Слухаю, — кивнув я.

 Перші три станції, з якими я мав контакт, — це, так би мовити, «зелена зона». Там повністю безпечно, і тамтешні Хранителі чекають на тебе. Але далі… — він зробив паузу.  Далі починається «сіра зона». Я не міг з ними спілкуватися й не маю жодного уявлення, що там зараз відбувається. Чи активні їхні телепорти…

Стенлі вивів зображення станції на екран:

 Перша точка — станція «Біо-1». Колишній науковий центр біологічних досліджень. Станція обжита: там живуть люди, займаються своїми справами й навіть не підозрюють, що в самому її центрі законсервований дослідницький комплекс Древніх. Потрапити туди можна лише через телепорт.

Він збільшив зображення:

 Древні зробили максимум для захисту цієї орбітальної станції. Вона, до речі, обертається навколо планети, колишньої столичної планети імперії, з цілком комфортними для людей умовами. Для сполучення станції з планетою існує кілька потужних швидкісних орбітальних ліфтів.

 Більше я вам нічого не скажу. Тамтешній Хранитель усе пояснить після перевірки та авторизації. У нього обладнання в рази потужніше — усе ж таки це був науковий центр. Ну все, досить розмов. Йдемо до портального залу.

 Зачекай, Стенлі, — зупинив я його.  Ще одне дуже важливе питання. А що буде зі мною, якщо не пройдемо перевірку? Мене розпилять на атоми чи відправлять у пішу прогулянку відкритим космосом?

Стенлі щиро розсміявся:

 Алексе, звідки в тебе така збочена фантазія? Древні завжди були гуманними  як до свого населення, так і до інших розумних істот. Якщо ти не пройдеш тест і виявиться, що ти не маєш ніякого відношення до Древніх, тобі просто трохи підкоригують пам’ять. Щоб ти забув усе, що встиг взнати про Древніх, і відправлять жити — хоч на станцію до людей, хоч на планету. Але не хвилюйся.

По-перше, в тебе стоїть стовідсоткова нейромережа Древніх, а отже, тебе вона вже сприйняла як свого.

А по-друге — нинішня Єва, колишня власниця цієї мережі, керувала саме цим центром.

«Оце  влип по повній…»  подумав я й рушив, мов на ешафот, до центру телепорталу.

Раптом у голові засміялася Єва:

— Не бійся, Алексе. Ти мені подобаєшся, і я подбаю, щоб ти завжди був у безпеці. До того ж тамтешній Хранитель, штучний інтелект з матрицею особистості, — мій колишній заступник у науковому центрі. А я була й залишаюся його керівником.

Щойно Алекс і Дана стали в центр порталу, світ закрутився в незбагненну спіраль, і вони полетіли, мов у прірву.

За мить ми з Даною вже стояли в центрі великого, величного залу, а назустріч нам ішов — чи то ішла — точна копія Стенлі, але в зовсім іншому вбранні.