Частина 5 - Розділ 6: Екіпірування та повернення на космічну станцію

Розділ 6: Екіпірування та повернення на космічну станцію

— Щось я, мабуть, забагато отримав емоцій за сьогодні, — промовив я, підводячись. Вся трійця засміялася.

— Ну що, Стенлі, відправляємося на базу? — спитав я. — Так, — відповів він. — Але спочатку тобі необхідно перевдягтися в новий скафандр, який розрахований на твою нейромережу. Такими скафандрами користувалися особи, наближені до імператора.

І ось знову ввійшла покоївка та принесла щось схоже на одяг. — Можна перевдягатися, — повідомила вона. — Так, — сказав я. — Ану, дівчата, швиденько всі відвернулися.

Я почув їх смішок, але я на те не звернув увагу. Як тільки но я накинув на себе якісь балахони, як нейромережа відразу все розпізнала та почала підганяти по фігурі. Потім мені повідомили, що можна міняти по бажанню колір та й саму форму комбеза.

— А тепер, Алексе, підійди до мене, — промовив Стенлі, — та вибирай ось тут, — вказав він на шафу з відчиненими дверми, — зброю до цього комбінезона.

Але тут за роботу взялася Дана, яка швидко брала щось із шафи і швиденько екіпірувала мене та й себе. От тепер все в порядку, вирушаємо на базу.

Пішли ми вдвох в портальну кімнату. Я постійно скоса поглядав на Дану, мій розум ще ніяк не зміг прийняти такий факт, як фізичну присутність Дани.

Прибули ми до кабінету Стенлі досить швидко. Я відразу підійшов до голограми господаря станції. — Стенлі, — спитав я у нього, — чи є зв'язок з капітаном Вайром?

— Так, — відповів він. — Локальна мережа працює стабільно, зв'язок можна тримати з кожним членом екіпажу, де б вони не знаходилися в житловому секторі чи на кораблі.

Я кивнув і звернувся до своєї незмінної супутниці: — Єво, зв'яжи мене, будь ласка, з капітаном. І я перепрошую, що тебе прошу про це, — додав я, трохи ніяковіючи, — вибач що таку поважну особу я використовую як особистим секретарем.

Єва лише усміхнулася у моїй свідомості, даючи зрозуміти, що все гаразд, і за мить я почув знайомий голос Вайра.

— Вайр, привіт! — промовив я. — Як ви? Як обстановка?

— Я вважаю, що необхідно всім зібратися та вирішувати, що будемо робити далі, — продовжив я, не чекаючи детального звіту. — Можливо, спочатку поговоримо вдвох, а потім зберемо загальні збори.

— Так, я згоден, — відповів капітан. Його голос звучав втомлено, але рішуче. — Де тебе шукати?

— Зараз кину тобі мітку, — відповів капітан та переслав мені координати. —

До речі, спитав я капітана, я бачу, ви з "Бродяги" виселилися повністю?

— Так, — коротко відповів Вайр.

— До зустрічі, — сказав я та перервав з'єднання.

Повернувшись до голограми Стенлі, я задав питання, яке мене турбувало. — Стенлі, а де знаходяться наші... чи то втікачі, чи то дезертири? Стенлі відповів що Всі вони сплять в медичному сні. Я вирішив, що так буде краще, а то хто знає, що вони втнуть. Нехай трохи відпочинуть. А там віддамо на перевиховання капітану. Тільки, мабуть, доведеться їм для початку причепити рабські нашийники.

Я здивовано підняв брову, але Стенлі спокійно пояснив: — Це для того, щоб вони почали розуміти, що на станції вони можуть бути тільки в двох станах: або в складі екіпажу, або в стані анабіозу. Мені тут на базі диверсійні групи не потрібні. А воно так і станеться: спочатку як їсти захочуть, потім як розважатися в барах захочуть, а згодом почнуть шукати шляхи, як втекти та продати координати станції.

— Все-все, — зупинив я його. — Я повністю тебе підтримую в цьому питанні. Безпека понад усе.

Я перевірив своє нове спорядження. — Піду поспілкуюся з капітаном, а потім будуть загальні збори. І я думаю, що буде дуже корисно, щоб і ти був присутнім. Як господар станції, ти маєш важливе та вирішальне слово.

— Добре, — відповів Стенлі. — Буду на зборах.

Ми вийшли з кабінету Стенлі і попрямували до ліфта. Я зупинився на мить, дивлячись на свою нову супутницю. Вона виглядала ідеально в своєму бойовому комбінезоні, спокійна і зосереджена.

— Дано, звернувся я до неї. — Ну що, поїхали на зустріч?

— Готова, — коротко кивнула вона.

— Давай тільки спочатку домовимося, — я став серйозним. — Ти від мене віддаляєшся тільки в зоні видимості та слуху. Які б у майбутньому не були зустрічі чи перемовини, ми повинні бути завжди разом і поруч. Це закон.

— Зрозуміла, — відповіла Дана. — Мій пріоритет — це твоя безпека.

— Не зовсім так, — заперечив я. — Поки що я не відчуваю небезпеки для себе, але завжди необхідно бути готовим до всього. Головне — ти моя помічниця, секретар та радник.

— І ще одне, — продовжив я. — Втручатися у розмову можна і навіть потрібно. У нас має бути повне розуміння. Скоріше за все, ти повинна мене розуміти на всі сто відсотків, а я, звичайно, теж буду прислухатися, — відповів я з посмішкою.

Я посміхнувся: — А якщо хтось із співбесідників чи опонентів почне поводитися нахабно чи загрожуватиме нам, то тут ти маєш повне право діяти. Ти вголос можеш осаджувати таких людей. Ставити їх на місце. Ти — моя права рука, і твоє слово має вагу.

Дана уважно вислухала, її очі блиснули розумінням. — Прийнято, Алексе.

— І, звичайно, виникне питання: "Хто ти і звідки взялася?", — додав я. — Я буду стверджувати, що ти мій секретар та помічник. Про охоронця — нікому ні слова. І те, що ти маєш штучне тіло, теж ніхто не повинен знати. Для всіх ти — людина. Тим паче, в тебе це виходить гарно та природно. Я так зрозумів, що те, як взагалі має вести себе жінка, ти повинна знати бо в тобі вже закладені основні знання про жінку та її поведінку.

Я зробив паузу, підбираючи слова. — І останнє. До тебе можуть бути питання, в яких ми відносинах. А отже, розповідаємо правду: ніяких відносин не маємо, окрім робочих. Тим паче, що й дійсно не може їх бути як таких. Так, Дано?

Дана, усміхнулася якось загадково і розповіла: — Моє тіло виготовлене найкращими майстрами Древніх. Воно має максимальну подібність до справжньої людини як у фізичному плані, так і в психологічному. Тобто моя поведінка, мої реакції — все відповідає жіночій природі на всі 100 відсотків. Я можу відчувати, можу... жити. Тобто, такі тіла виготовляли для супроводу важливих персон. Жіноча поведінка таких біороботів закладалася в основну базову програму, потім програмували додатково, формуючи розум та стиль поведінки під конкретну ситуацію. Ось тобі відповідь.