Частина 2 Академія Зірок Розділ 1 - Алекс

Процедура підписання контрактів пройшла буденно, ніби ми оформлювали кредитну картку в банку, а не продавали п'ять років життя інопланетній імперії. Лейтенант Каелен просто приклав наші пальці до сенсора, і на голографічних екранах загорілося: СТАТУС: РЕКРУТ.

Відразу після цього нас повели до медичного блоку.

— Слухайте сюди, — інструктував Каелен дорогою. — Вам не будуть ставити "Базові" мережі, як звичайним мігрантам. За розпорядженням капітана Торна, ви отримуєте спеціалізовані професійні мережі в борг. Це дорого, але це зробить вас корисними. Вона тицьнув пальцем у дівчат: — Крістіна, Вікторія ваш профіль "Пілот малого тоннажу". Ваше завдання — шатли та евакуаційні боти. Потім повернувся до хлопців: — Андрій — профіль "Технік енергосистем". Будеш допомагати в реакторній. Стас — профіль "Тактичний координатор". Системи внутрішньої оборони та дрони. А ти, Алексе, йдеш до головного лікаря, у вищого командування на тебе у них особливі плани. тому потрібне повторне, глибше сканування.

Я ліг у капсулу. Наді мною схилилася лікарка Доктор Елара Венс. Її фіолетові очі уважно вивчали показники сканера. — Розслабся, рекруте. Зараз ми перевіримо твій мозок перед встановленням мережі класу "Інженер-pro". Це потужна нейромережа, тому нам необхідно переконатися, що твої нейрони витримають навантаження.

Прозора кришка медичної капсули закрилася, доктор Венс ввімкнула систему сканування. Наді мною спалахнуло блакитне світло сканера. Я відчув легке поколювання в потилиці. Раптом світло змінилося на тривожне жовте. Доктор Венс нахмурилась. — Стоп. Що це таке?

Вона збільшила зображення на голограмі. Раптом в медкапсулі прозвучав її голос — Алексе, ти казав, що на Землі не проводять нейро-модифікацій. Ні, не проводять, — відповів я, відчуваючи, як всередині наростає тривога. — Тоді звідки у тебе сліди спроби інсталяції?нейромережі. Я закліпав очима. — Я... я не знаю. Можливо, коли мене викрали пірати? Я був у відключці більшу частину часу. — Пірати... — Елара підтиснула губи. — Схоже на те що вони намагалися щось тобі вживити. Якусь нелегальну бойову прошивку або блокувальник волі а й можливо нейромережу яка мовби почала розвертатися але потім замерла на місці.

Вона почала швидко вводити команди на пульті. — Я спробую це видалити. Тобі не потрібне сміття в голові. Капсула загула. Я відчув різкий біль у скронях, ніби туди забили цвях. — Ааа! — вирвалось у мене. — Тримайся! — крикнула лікарка. — Воно опирається... Чорт!

Сирена капсули заверещала. Монітори спалахнули червоним. — Відміна! Екстрена відміна! — Елара вдарила по аварійній кнопці. Біль миттєво зник, залишивши лише пульсуючу тупість. Вона важко дихала, дивлячись на екрани. — Неймовірно. Воно не видаляється. Ця... субстанція інтегрувалася занадто глибоко. Будь-яка спроба видалити її призведе до непередбачених наслідків. Ти можеш станеш овочем, Алексе. Елара вимкнула систему, кришка капсули відкрилася випускаючи Алекса на зовні.

Я сів, витираючи холодний піт. Та й промовив вголос — Тобто у мене в голові піратська бомба? Мрії про космос, про службу, про польоти — все це почало тріщати по швах.

Доктор Елара Венс мовчала хвилину, щось обдумуючи. Потім подивилася на мене з дивним виразом. — Не зовсім. Ця штука... вона неактивна. Вона як шматок мертвого коду. Вона заважає встановити складну мережу "Інженер", бо займає необхідні нейронні вузли. Але... Вона взяла з лотка простий сірий чіп. — Ми можемо спробувати обхідний шлях. Я встановлю тобі "Базову" мережу. Найпростішу, цивільну версію. Вона використовує лише поверхневі шари мозку і не конфліктує з глибинними структурами. — "Базову"? — перепитав я розчаровано. — Це типу як калькулятор замість комп'ютера? — Це краще, ніж нічого. "Базова" мережа дасть тобі доступ до інтерфейсу, перекладача і простих баз знань. А там... подивимося. Можливо, з часом твій мозок адаптується, і ми зможемо встановити додаткові інженерні імпланти поверх неї. Ти готовий ризикнути?

— Встановлюйте, — видихнув я. Вибору не було.

Процедура була швидкою. Короткий дотик ручного ін’єктора до шиї, відчуття холоду, що розтікається по хребту. — Готово, — сказала Елара Венс, чекаємо пару годин та вмикаємо знову сканер. Після повторного сканування вона сказала що все пройшло успішно . Жодного відторгнення не спостерігається.

Вона допомогла мені встати. — Тепер слухай уважно. НейроМережа — це складний організм в твоєму організмі. Їй потрібен час, щоб прорости в нервові закінчення. Зазвичай це займає від 24 до 48 годин. — Як я дізнаюся, що вона працює? — У правому верхньому кутку зору ти побачиш індикатор. Маленьку кольорову точку, — пояснила вона, втомлено протираючи очі. — Зараз вона має бути червоною. Це фаза ініціалізації. Завтра вранці вона стане жовтою. А післязавтра, якщо пощастить — зеленою. Тоді й почнемо завантажувати бази.

Я сфокусував зір. Дійсно, на периферії висіла маленька червона цятка. Вона дратувала, як битий піксель на моніторі. — Бачу, — кивнув я. — Червона.

Але поки я говорив, цятка блимнула. Вона стала помаранчевою. Потім жовтою. В голові пролунав тихий, приємний дзвін. А потім — зелене світло. — Ем... Докторе? — невпевнено почав я. — Ви сказали "завтра вранці"? — Саме так. Іди в в свою кімнату та відпочинь, голова може боліти. — Ні, ви не зрозуміли. Вона змінюється дуже швидко зараз вона вже жовта, о нііі Вже зелена.

Доктор Венс навіть не глянула на мене, заповнюючи щось у своєму планшеті. — Алексе, такого не може бути. Це неможливо фізіологічно. Навіть у вищих рас синхронізація займає мінімум десять годин. Те, що ти бачиш — це фантомні проекції. Твій мозок втомився, він в шоці від втручання. — Але я чітко бачу... — почав я, дивлячись на напис [БАЗОВА МЕРЕЖА АКТИВНА], що висів у повітрі. — Ти бачиш те, що хочеш бачити, — перебила вона, і в її голосі зазвучали сталеві нотки. — Іди відпочивати, рекруте. Це наказ.

Я відкрив рот, щоб заперечити, але потім подумав дійсно краще піду відпочину. Вона була втомлена, я був втомлений. Може, вона й права?