Розділ 4. Нові громадяни нізвідки

За три дні, що минули з моменту пробудження, життя Алекса перетворилося на сюрреалістичний сон. Тисячі приведених до тями людей Землі розмістили у щось типу складських ангарах на поверхні столичної планети. Умови були спартанські, але клімат планети виявився досить таки комфортним. Спеціальні матраци на підлозі, кухонні синтезатори, що генерували поживну, але, на погляд землян, абсолютно несмачну їжу, і звичайно ж постійний нагляд озброєної охорони.

Для влади Домініону нові люди не стали проблемою, адже в імперію вливалася свіжа кров. Але у людей був вибір: стати громадянами імперії або ні. Якщо ні — їх відразу відправляли ліфтом на станцію, і живіть як хочете. На станції було багато низькооплачуваної роботи для некваліфікованих робітників, або ж можна було найнятися прибиральником на будь-який із транзитних космічних кораблів.

Алекс, Стас та Андрій трималися разом. З п’яти товаришів залишились тільки вони. Сергій та Ігор, швидше за все, або загинули в тих секціях, які пірати не встигли скинути, або ще десь тут, але поки що не знайшлися серед натовпу врятованих.

За час перебування на планеті якось не виникало питання мови — все спілкування відбувалося універсальною мовою яку їм вживили через нейролінгвістичну матрицю . Цим спостереженням Алекс поділився з хлопцями, і вони вирішили розібратися. Звернувшись до куратора, вони з'ясували, що земляни — не такі вже й рідкі гості в цій частині галактики; всі вони були або врятовані, або відбиті у піратів. Тому імперські вчені-лінгвісти прийняли рішення використати нейролінгвістичну матрицю для швидкого освоєння універсальної мови. В майбутньому при встановленні нейромережі питання мов відпаде автоматично.

Два модулі зі сплячими землянами вже були розбуджені та зареєстровані. Під час медичного огляду були записані всі їхні дані, в тому числі й інтелектуальний коефіцієнт (IQ). Керівництво цього переселенського табору зібрало всіх на плацу та почало роз’яснювати їхні перспективи.

Ситуація була наступною: або прийняти громадянство Імперії, або ні. У першому випадку всім буде встановлена безкоштовна так звана "Базова" нейромережа так звана «нульовка», буде наданий перелік вакансій, де є брак робочої сили, а житло буде надане роботодавцями.

Але з тими землянами, у кого коефіцієнт розумових здібностей був за сотню одиниць, питання працевлаштування буде проводитись окремо в результаті співбесід, які почнуться незабаром.

Після загальних зборів до нашої трійки підійшли дві дівчини спортивного вигляду. — Привіт хлопці, я Крістіна, можна просто Кріс, — сказала перша, високувата та худорлява дівчина років 20 з коротким світлим волоссям. — А я Віка, — додала друга, брюнетка, трохи нижча на зріст, але з чіпким поглядом. Крістіна продовжила розмову : — Ми вас вже давно примітили вас. От ми й вирішили познайомитися з вами. Все-таки ми дівчата, і нам без чоловічої підтримки буде тяжко освоюватися в цьому світі. Хоча ми не мамині доці і зможемо за себе постояти, але ж нас всього лиш двоє. Приймете нас до своєї компанії?

Хлопці спочатку остовпіли, дивлячись на цих двох красунь, але тоді "греблю прорвало", і відразу всі загомоніли, ставлячи купу різних питань. Виявилося, що дівчата були випускницями педагогічного університету, фізкультурного факультету. І теж вирішили заробити трохи грошей на "вахті", але не так склалося, як гадалося.

Під час спілкування вони з'ясували, що всі вони мають коефіцієнт розумової активності більше ста, а отже, чекали на співбесіди для "еліти".

— Нас викликають, — сказав Алекс, коли до їхньої групи підійшов офіцер охорони з планшетом. — Тільки нас трьох. — А ми? — тут же спитали дівчата. — Адже ми всі разом.

Офіцер окинув дівчат оком, відмітивши їхні спортивні фігури та впевнену поставу. — Який коефіцієнт у вас? — спитав він сухо. — Більше сотні. Сто п'ятнадцять і сто вісімнадцять, — відповіла Крістіна. — Добре, пішли всі разом, — кивнув офіцер і повів їх у напрямку великого штабного модуля.

Вся п’ятірка дружньо рушила за ним. Всередині, в прохолоді кондиціонерів, у зручних кріслах сиділи люди: чоловіки та кілька жінок у формі флоту. Наша п’ятірка представилася по формі, чітко вказавши реєстраційні номери та коефіцієнти IQ. Вся відбіркова комісія раптом застигла: їхні очі на мить стали скляними, а зіниці ледь помітно затремтіли. Вони нагадували статуї.

Офіцер, побачивши здивовані обличчя молодих людей, коротко всміхнувся: — Не лякайтеся. Вони зараз у віртуальному просторі, перевіряють ваші дані через нейромережі.

Молодь перезирнулася. Через хвилину до них вийшов чоловік у парадній формі вищого офіцера. Це був  Торн. Його фіолетові очі, характерні для вищої касти Домініону, сканували їх, як рентген.

— Ви п’ятеро, — промовив він голосом, що не терпів заперечень. — Згідно з даними нейросканування, ви маєте досить таки високий коефіцієнт інтелектуального розвитку.

Отже ситуація з вами така, — Торн схрестив руки на грудях. — Юридично ви наразі — ніхто. Ваша планета, Земля, знаходиться у "Дикому Секторі". Вона не є членом Галактичної Ради. У вас немає прав, немає громадянства. Ми не можемо повернути вас додому. Земля надто далеко, і паливо для стрибка туди коштує дорожче, ніж усе ваше життя. А ми, якби це не звучало цинічно - не благодійна організація. Ми — військовий флот.

Він зробив паузу, даючи словам осісти в їхніх головах.

— Але мені потрібні спеціалісти. Мій корабель, "Вартовий Порядку", потребує ремонту та доукомплектування екіпажу. Мої інженери перевантажені. Мені потрібні руки, які вміють тримати інструмент, і мізки, які розуміють фізику. І мені потрібні пілоти для шатлів та дронів.

Алекс відчув, як серце пришвидшило ритм. Це був шанс. Не просто вижити, а... стати кимось. — Ви пропонуєте нам роботу? — Я пропоную вам службу, відповів Торн, спочатку тимчасовий контракт. Але найперше — це необхідно прийняти громадянство Імперії. Підписуємо контракт на 5 років, і ми встановлюємо вам професійні нейромережі класу "Спеціаліст". Не безкоштовно, звичайно, вартість нейромережі та імплантів ви відробите за час служби. Вивчати спеціальності будете завдяки навчальним базам, які завантажимо вам у мозок. У медкапсулах пройдете прискорене навчання за допомогою медичного розгону.