Розділ 2. Пірати космічних імперій

На орбіті Місяця, прихований від земних телескопів, висів цей монстр. Пірати модернізували старий колоніальний корабель під свої потреби. Десять спеціальних секцій, кожна розрахована на тисячу кріо капсул були заповнені вщерть. Це були десять тисяч землян, які безслідно зникли з планети Земля.

Капітан корабля, велетень-гуманоїд на ім’я Горм, задоволено потирав руки. Замість лівого ока та половини черепа у нього виблискував імплант.

— Завантаження завершено, капітане, — прохрипів старпом. — Десять тисяч розумних істот перетворились на 10 тисяч рабів. Більшість це молоді, здорові фізично розвинуті люди. Серед них є невеликий відсоток людей з високим індексом інтелектуального розвитку. Це особливо цінний товар адже за них дадуть подвійну а то і потрійно ціну.

— Чудово, — вишкірився Горм. — Ринок на станції «Нексус» зараз голодний. Я нарешті куплю собі планету в Зовнішньому Кільці. Курс додому!

— Капітане, є одна цікава пропозиція, — звернувся помічник. — В останній партії є екземпляр з рівнем інтелекту майже 200. Шкода продавати його як звичайного раба.

— Що ти пропонуєш?

— Наш медик має ідею. Пам'ятаєте фрегат Асцендентів, який ми пограбували? Ми знайшли там 10 ампул з новими нейромережами невідомого походження. Медик вже намагався встановити її рабу з IQ 120, але той загинув — мозок не витримав. Медик пропонує встановити тому рабу, що з рівнем 200, встановити цю нейромережу. Добре, — кивнув Горм. — Дозволяю експеримент. Але переді мною регулярно звітувати про хід експерименту.

За допомогою автоматичної аптечки Алекса привели до тями стимуляторами. Потім аптечка ще й сама нашпигувала його різними ліками для підтримки організму, нічого не розуміючи що відбувається а саме головне де вони знаходяться. Алекс спробував озирнутися, але його грубо штовхнули до медичного відсіку. — Роздягайся і в капсулу!

Біля нього стояли охоронці. Одна з "дівчат" мовчки підняла розрядник. Алекс не став сперечатися — ліг у холодне ложе.

Автоматичні захвати зафіксували тіло. Медик дістав ампулу з нейромережею — мікроскопічними нанітами, що будують паралельну нервову систему. Ін'єкція — і розумні машини взялися до роботи.

Минуло 24 години. Коли раптом Мед капсула засвітилася тривожним червоним. "Конфлікт сумісності. Прогнозований час життя носія — 48 годин".

— Дідько! — вилаявся медик. Помічник капітана, побачивши звіт, наказав: — негайно його в штучний анабіоз, смертельні процеси в організмі раба мають зупиниться. Потім продамо його на Нексусі, у покупця буде дві доби, поки він не сконає.

Корабель почав розгін для стрибка. Їм треба було дістатися нейтральної зони — нічиєї землі між дикими кланами та кордоном Домініону Соляріс.

Важкий патрульний крейсер Домініону - «Вартовий Порядку» закінчував чергування. Капітан патрульного крейсера, військовий ветеран Командер Валеріус Торн, вже мріяв про відпустку.

— Сканування сектора завершено. Чисто, — доповів тактик. — Можемо лягати на курс до бази.

Торн кивнув і вже відкрив рот, щоб віддати наказ, коли місток залило тривожне червоне світло. Сирена завила, розрізаючи тишу.

— Фіксую вихід з гіперпростору! — крикнув старший офіцер. — Квадрат 4-7, Величезна сигнатура це — надважкий транспортник. Ідентифікація? — миттєво зібрався Торн. — Відсутня. Жодних офіційних розпізнавальних знаків. Енергетичні сигнатури схожі на модифіковані двигуни якими користувалися космічні пірати. Так, це дійсно пірати, — зло прошипів Торн. — Тільки вони користуються цими маршрутами на таких коритах. Торн віддав наказ - Бойова тривога, Перехопити ціль!

На містку піратського корабля почалася паніка. — Капітане! Ми вийшли прямо під носом у патруля Домініону! Це важкий крейсер класу "Центуріон"! Щосили заволав помічник капітана. Горм зблід, наскільки це дозволяла його сіра шкіра. Офіцери Домініону не брали хабарів і не вели переговорів з работорговцями. Вони просто знищували їх. — Повна потужність на захихсні щити! Негайно починаймо розгін для гіперстрибка! Помічник капітана відповів, це неможливо! Ми занадто важкі, маса вантажу не дає набрати швидкість для розгону. Нам потрібно ще десять хвилин, але вони вже будуть на дистанції вогню за п’ять хвилин!

Капітан глянув на екран, де стрімко наближалася хижа точка "Вартового". Його мрії про власну планету танули. Але життя було дорожчим. — Скинути баласт, — холодно скомандував він. — Що? — перепитав старпом. — Скидай вантажні секції! Це дасть нам прискорення! — Але ж там товар... це мільйони кредитів! — Виконувати! Або ми всі здохнемо!

На корпусі спрацювали магнітні захвати. Дві задні секції, де у кріосні перебували дві тисячі землян, повільно відділилися від основного корпусу. Звільнившись від тисяі тонн маси, піратський корабель різко рвонув уперед.

На містку "Вартового Порядку" офіцери спостерігали за маневром. — Ціль скидає контейнери! Вони намагаються набрати швидкість! — Підготувати торпеди, — наказав Торн. — Цільтеся у двигуни. Не дайте їм втекти.

Але пірат був досвідченим і відчайдушним капітаном. Мало! — ревів Горм, бачачи, що прискорення недостатнє. Скидай третю і четверту секції! Негайно! Ще два величезні блоки відокремилися і зависли в порожнечі космосу. Тепер піратська посудина стала легша на дві третини. Двигуни засяяли сліпучо-білим світлом. Простір перед кораблем почав викривлятися. — Вони йдуть у стрибок! — крикнув тактик на патрульному крейсері. — Вогонь!

Залп енергетичних гармат "Вартового" пропалив порожнечу, але запізно. Піратський корабель зник у спалаху переходу, залишивши після себе лише іонний слід. Торн вдарив кулаком по підлокітнику крісла. Втекли. — Командире, — голос сенсорного офіцера тремтів. — Те, що вони скинули... це не просто контейнери з рудою чи обладнанням. — Що там? Наркотики? Зброя? — похмуро запитав Торн. — Я провів глибоке сканування об'єктів. Командире... там Тисячі слабких біосигнатур. Вони в анабіозі.