Алмазний дощ над бірюзовою планетою

      Після неймовірних крижаних перегонів на кільцях Сатурна космічна тарілка Тікі знову мчала крізь безкрайній космос. Шуня затишно вмостився біля ілюмінатора, розглядаючи крізь свій телескоп їхній рідний Місяць. На сріблястій поверхні супутника яскраво світилося їхнє улюблене кришталеве дерево із золотим листям. Проте малюк помітив, що корінню дерева бракує сяйва — місячний ґрунт був занадто бідним на рідкісні мінерали.

      Хутро Шуні відразу спалахнуло глибоким смарагдовим кольором — ознакою нової великої ідеї. Він згадав розповіді робота Ровера про далеку й загадкову планету Уран. Цей крижаний гігант мав дивовижну таємницю: глибоко в його бірюзовій атмосфері замість звичайного земного дощу чи місячного пилу йшли справжні алмазні дощі. Мільйони блискучих коштовних камінців падали з неба, наче зоряні сльози.

     — Друзі! — радісно вигукнув Шуня, емоційно затріпотівши своїми великими прозорими вушками-крилами. — Це саме те, що нам потрібно! Ми вирушимо на Уран, назбираємо найяскравіших алмазних камінців і прикрасимо ними підніжжя нашого кришталевого дерева. Його коріння засяє новою силою!

      Тікі радісно заблимав синіми іскорками на кінчиках своїх шести м’яких щупалець, підтримуючи пропозицію, а Ровер весело закрутив антенами й увімкнув через свій мікрочіп бадьору й таємничу мелодію, схожу на дзвін кришталевих келихів. Тікі впевнено повернув штурвал у бік далекої бірюзової планети.

         За кілька космічних годин космічна тарілка наблизилася до Урана. Планета виглядала неймовірно — велична, затягнута густими хмарами ніжно-бірюзового та аквамаринового кольору. Тут панував сильний вітер, який підхоплював космічний пил і закручував його в красиві спіралі.

        Тікі акуратно провів корабель крізь верхні шари хмар і посадив тарілку на безпечний виступ великої крижаної скелі, яка височіла над глибокою долиною. Друзі відчинили люк. Оскільки на Урані було досить прохолодно, пухнасте фіолетове хутро Шуні вмить підлаштувалося під погоду — воно стало щільнішим, м'яким і за світилося теплим, зігріваючим світлом.

         Сталося справжнє космічне диво:

       1. З ніжно-бірюзового неба почали падати перші краплі. Це були не звичайні водяні краплі, а тисячі крихітних, ідеально огранованих алмазів. Вони плавно летіли в повітрі завдяки особливій атмосфері планети й тихо дзеленчали, стикаючись один з одним, створюючи казкову кришталеву музику.

    2. Тікі розстелив на крижаній скелі велику дзеркальну ковдру, а сам узяв свій срібний пензлик. Художник почав ловити найбільші алмази прямо в повітрі, підкидаючи їх своїми шести щупальцями й вибудовуючи з них гарні візерунки. Його лусочки міняли колір від рожевого до золотого від щирого захоплення.

       3. Ровер висунув свій великий механічний маніпулятор, на кінці якого був закріплений спеціальний м'який кошик. Він акуратно збирав алмази, які падали на скелю, а його оновлені неонові колеса яскраво світилися зеленим, підсвічуючи дорогоцінні камінці знизу. Алмази під цим світлом переливалися всіма кольорами веселки.

       Шуня був у повному захваті. Він високо підстрибував у невагомості, ловив найбільші алмазні камінці своїми пухнастими лапками й обережно складав їх у коробку від маршмелоу. Один із каменів виявився особливим — він мав форму маленької зірочки й світився власним внутрішнім світлом. Його Шуня вирішив покласти на найвищу гілку дерева.

      Коли кошики й коробки були повністю заповнені блискучими скарбами Урана, друзі влаштували маленький відпочинок прямо під алмазним дощем. Ровер увімкнув запис земного сміху Аліси та Дениса, Тікі намалював на крижаній стіні портрет їхньої нової пригоди, а Шуня пригостив усіх залишками солодкого коктейлю Чумацького Шляху. Вони сиділи на краю бірюзового світу, слухали кришталеву симфонію неба і почувалися найщасливішими мандрівниками у всесвіті.

      Повернувшись на свій рідний Місяць, друзі відразу попрямували до Срібного кратера. Вони обережно висипали всі зібрані алмази навколо коріння свого кришталевого дерева. Сталося неймовірне: як тільки дорогоцінні камінці торкнулися місячного ґрунту, дерево затремтіло від нової енергії. Його золоте листя засяяло втричі яскравіше, а стовбур почав випромінювати м'яке, тепле сріблясте світло, яке розігнало темряву по всьому кратеру.

        Шуня повісив алмазну зірочку на саму верхівку. Малюк ліг на дзеркальну ковдру поруч із Ровером і Тікі, його хутро переливалося всіма кольорами веселки від повної гармонії. Вони дивилися на велику блакитну Землю, на своє чарівне оновлене дерево і знали, що попереду на них чекає ще багато невідомих планет, але найголовніший скарб вони вже знайшли — це їхня міцна дружба, яка здатна принести світло і красу в будь-який куточок неосяжного космосу.