Космічний Новий рік у Срібному кратері

      Після того як земні діти Денис та Аліса погостювали в Космічному парку земних див, Шуня ще довго згадував їхні розповіді. Але найбільше його зацікавила одна дивовижна земна традиція, про яку Аліса шепотіла перед самим відльотом. Вона розповідала про Новий рік — чарівне свято, коли посеред зими люди прикрашають лісову ялинку кольоровими вогниками, кладуть під неї подарунки, загадують найзаповітніші бажання під бій годинника і вірять у справжні дива.

       На Місяці не було зими, снігу чи справжніх ялинок. Проте фіолетове хутро Шуні миттєво спалахнуло яскравим мандариново-помаранчевим кольором — ознакою великого натхнення.

      — Друзі! — радісно вигукнув малюк, тріпочучи своїми великими прозорими вушками перед Тікі та роботом Ровером. — Ми просто зобов'язані влаштувати перший в історії Місячний Новий рік!

     Дзеркальний художник Тікі відразу заблимав синіми іскорками на кінчиках щупалець, підтримуючи ідею, а Ровер весело закрутив антенами й увімкнув через свій мікрочіп бадьору новорічну мелодію з дзвониками. Підготовка розпочалася миттєво.

     Головним символом свята замість земної ялинки стало їхнє улюблене кришталеве дерево. Тікі взяв свій чарівний срібний пензлик і розмалював його стовбур світловими фарбами, які м'яко пульсували червоними, синіми та зеленими вогниками. Замість новорічних іграшок Шуня розвісив на кришталевих гілках круглі місячні камінці, які він обережно загорнув у блискучу фольгу від залишків космічного маршмелоу. На саму верхівку дерева малюк прикріпив срібну іскорку — подарунок від зірочки Дзінь. Дерево засяяло так казково, що навіть далекі зірки здавалися блідими поруч із ним.

       Але який же Новий рік без пухнастого білого снігу? Ровер вигадав геніальне рішення. Він заїхав на вершину кратера, висунув свій маніпулятор і завантажив у спеціальний відсік кришталеву пудру від зламаної тарілки Тікі. Коли Ровер увімкнув вентилятори на повну потужність, над кратером закружляв справжній космічний снігопад. Мільйони блискучих срібних сніжинок плавно, ніби в сповільненій зйомці, опускалися на землю завдяки місячній невагомості. Шуня підстрибував і ловив їх лапками, спостерігаючи, як його хутро стає білим від дзеркального пилу.

      Коли прикрашання було завершено, друзі взялися за найприємнішу частину традиції — подарунки. Кожен приготував щось особливе і таємно сховав під кришталевим деревом:

    • Тікі намалював для друзів гігантську картину на стіні кратера, де зобразив їхню трійцю на тлі великої блакитної Землі.

  • Ровер записав на свій мікрочіп нову симфонію, об'єднавши космічні звуки Місяця із земними колисковими.

  • Шуня підготував для кожного по гарній мушлі, які привіз від дельфінів, щоб друзі завжди могли слухати пісню океану.

      Коли Земля на небосхилі вирівнялася в ідеальну лінію з Місяцем, Ровер увімкнув на своєму екрані великий цифровий годинник. «Залишилося 10 секунд!» — вивів він на моніторі.

      Шуня, Тікі та Ровер зібралися навколо сяючого дерева, взялися за лапки й маніпулятори та почали зворотний відлік. Годинник Ровера гучно відбивав кожен удар: «Тик, так, тик, так…». На останній секунді Ровер видав переможний сигнал «Біп!», а Тікі випустив зі своїх лусочок неймовірний різнокольоровий салют із безпечних іскор.

      — З Новим роком! — радісно вигукнув Шуня.

     У цю саму мить вони заплющили очі й загадали одне спільне бажання: щоб їхня дружба ніколи не закінчувалася, а Космічний парк приймав ще більше гостей з усіх куточків всесвіту. Хутро Шуні переливалося всіма кольорами веселки від абсолютного щастя. Вони сиділи під кришталевою ялинкою, ласували цитрусовим земним варенням, яке їм залишили Денис та Аліса, і слухали святкову музику. Земна традиція чудово прижилася на Місяці, довівши, що для справжнього дива не потрібні сніг чи завірюха — достатньо лише тих, кого ти щиро любиш.