Космічний парк земних див

      Життя у Срібному кратері на Місяці перетворилося на справжнє свято фарб. Космічний художник Тікі з ранку до вечора вигадував нові малюнки, а Шуня та робот Ровер із радістю допомагали йому втілювати найбожевільніші ідеї. Сірий місячний пейзаж тепер світився неоновими квітами, але друзям хотілося чогось більшого. Вони мріяли створити щось об'ємне та чарівне.

   Одного разу, коли вони сиділи під золотим листям кришталевого дерева, Шуня дістав зі своєї кишеньки соснову шишку від їжачка Колючки та велику рожеву мушлю від дельфіна Фліпа. Його фіолетове хутро стало яскраво-бірюзовим від нової ідеї.

    — Тікі, Ровере! — вигукнув малюк, тріпочучи своїми великими прозорими вушками. — Я бачив на Землі такі неймовірні речі: густі ліси, глибокі сині моря та дитячі майданчики, де можна бігати. А що, як ми збудуємо справжній Космічний парк земних див прямо тут, на Місяці?

    Тікі від захоплення миттєво перелився всіма своїми дзеркальними лусочками й радісно заблимав синіми іскорками на кінчиках щупалець. Ровер весело крутнув антенами, увімкнув через свій музичний мікрочіп бадьору земну мелодію та вивів на екран великий смайлик. Робота кипіла!

     Першим ділом друзі взялися за створення Місячного океану. На Місяці не було справжньої води, тому Тікі вигадав хитрий план. Зі своєї розбитої космічної тарілки він дістав особливу кришталеву пудру, яка вміла відбивати світло. Шістьма м’якими щупальцями художник розсипав пудру по дну сусіднього сухого кратера, а потім узяв свій срібний пензлик і додав широкі мазки синьої та блакитної зоряної фарби.

   Ровер під’їхав до краю, увімкнув звук потужного морського прибою і направив свої яскраві прожектори на дно. Сталося диво! Фарба й пудра під променями світла замиготіли, завагалися і створили ілюзію справжньої, живої води. Шуня стрибнув туди прямо з обриву. Завдяки місячній невагомості він м'яко «поплив» у повітрі над дзеркальними хвилями, наче справжній дельфін, а його хутро світилося смарагдовим кольором від щастя.

      Другим етапом став Чарівний ліс. Шуня дуже хотів, щоб на Місяці з’явилися дерева, схожі на ті, де жив його друг-їжачок. Тікі підповз до кришталевих скель і почав малювати величезні, розлогі стовбури та зелені крони. Але малюнки були не простими. Тікі використовував об'ємну фарбу з космічного пилу. Коли фарба висихала, вона ставала твердою і рельєфною.

      Шуня приніс соснову шишку, і Ровер просканував її структуру. Потім робот висунув свій маніпулятор і за допомогою 3D-принтера почав створювати сотні маленьких легких копій шишок із місячного пластику. Вони разом із Шунею розвісили ці шишки на намальованих гілках. Коли Ровер увімкнув звук шелесту листя та співу лісових пташок, здавалося, що вітер справді гойдає крони дерев.

   Але найбільшою вигадкою Тікі стала Зоряна карусель. Художник намалював на рівній поверхні кратера величезне коло, розділене на сектори, де зобразив хмаринки-вату, дельфінів та замки з піску. Ровер під’їхав до самого центру цього кола, міцно закріпився своїми металевими опорами в ґрунті й активував свої нові неонові диски на колесах. Зонд почав плавно обертатися на місці, випускаючи навколо себе красиві зелені та рожеві промені світла.

      Шуня і Тікі застрибнули на намальовані хмаринки, які під променями Ровера здавалися об'ємними. Карусель крутилася, Ровер грав веселу дитячу музику, а друзі злітали в невагомості, хапаючи лапками кольорові світлові іскри. Хутро Шуні переливалося всіма кольорами веселки — це був найтепліший і найяскравіший вечір на Місяці.

     Коли будівництво парку було завершено, друзі сіли відпочити під своїм золотим деревом. Вони дивилися на свій новий, кольоровий дім. Срібний кратер більше не був сірим чи порожнім. Тепер тут шумів намальований океан, шелестів космічний ліс і крутилася яскрава карусель.

       Тікі приклав до свого вушка рожеву мушлю, яку Шуня привіз із Землі, і задоволено зажмурився від звуків океану. Ровер вивів на екран велике червоне серце, а Шуня знав: якщо у тебе є хороші друзі та крапля фантазії, ти можеш створити цілий світ земних див навіть на далекому Місяці.