Секретний Сюрприз для Ровера

     Перед тим як покинути Велике Місто та вирушити назад до своєї космічної капсули на узбережжі, Шуня раптом зупинився. Його пухнасте фіолетове хутро на мить стало ніжно-сірим від роздумів. Малюк згадав про свого найвірнішого друга — земного наукового зонда Ровера, який залишився на Місяці й сумував у затишному кратері, охороняючи їхнє кришталеве дерево.

       Ровер надіслав Шуню на Землю, допоміг відремонтувати корабель і весь цей час уважно стежив за його безпекою через космічні радари.

      — Я просто не можу повернутися без особливого подарунка для Ровера! — прошепотів Шуня, і його великі прозорі вушка-крила радісно затріпотіли. — Але що подарувати роботові, який складається із заліза, дротів та мікросхем?

     Шуня почав згадувати все, що бачив у Великому Місті. Спочатку він думав привезти Роверу шматочок цукрової вати, але вона б одразу розтанула в космосі. Потім він згадав про красивий замок із піску, який вони будували з Денисом та Алісою, але пісок просто розсипався б у невагомості. Роботу не потрібні були яблука, лісові суниці чи морські мушлі — йому було потрібне щось таке, що змусило б його залізні гвинтики працювати від радості.

      Прогулюючись вечірніми вулицями міста, Шуня помітив дивовижне місце. Це був великий магазин, на вітрині якого світилися тисячі незвичайних механізмів, кольорових дротиків, блискучих шестерень та маленьких сонячних батарей. Це був магазин винахідників.

       Шуня обережно заглянув у відчинене віконце під самим дахом і побачив на столі те, від чого його очі-ліхтарики спалахнули яскраво-жовтим світлом. Це був набір для тюнінгу та суперсили роботів. Усередині коробки лежали:

    • Чотири надміцні хромовані диски для коліс із неоновим підсвічуванням, які могли світитися яскраво-зеленим у повній темряві.

      • Маленька кришталева сонячна панель останнього покоління, яка вміла ловити навіть найслабше світло далеких зірок.

       • Музичний мікрочіп, у пам'ять якого були записані сотні найкращих земних звуків: шурхіт морських хвиль, спів лісових пташок, шум літнього дощу та дзвінкий сміх дітей у парку.

      Шуня зрозумів — це саме те, про що мріяв Ровер! Адже зонд народився на Землі, але його відправили в космос дуже давно, і він напевно сумував за рідними звуками своєї планети.

     Малюк акуратно взяв коробку своїми м'якими лапками. Оскільки він допомагав міським дітям і залишив їм на згадку кілька шматочків справжнього місячного маршмелоу, коробка була чесним обміном між світами. Шуня міцно притиснув подарунок до серця, добіг до своєї капсули на березі моря і зачинив люк.

       Капсула злетіла, залишаючи позаду синій океан, зелені ліси та вогні Великого Міста. Політ назад до зірок пролетів непомітно, адже Шуня уявляв, як здивується його залізний друг.

     Коли космічний кораблик м'яко приземлився у знайомому місячному кратері, Ровер уже чекав на нього. Він радісно крутив своїми антенами, блимав фарами й жалібно попискував мотором — так сильно він хвилювався за Шуню.

       Шуня вискочив із капсули, його хутро переливалося всіма кольорами веселки.

     — Ровере, привіт! Я повернувся! І я привіз тобі справжнє земне диво! — вигукнув малюк і поклав перед зондом велику блискучу коробку.

    Ровер під’їхав ближче, висунув свій металевий маніпулятор і обережно відкрив кришку. На його моніторі відразу з'явилося безліч знаків оклику від подиву. Шуня не став гаяти часу і допоміг другові встановити нові деталі.

    1. Вони прикріпили нові неонові диски на колеса Ровера. Зонд спробував проїхатися навколо кришталевого дерева, і за ним залишався красивий, яскравий зелений шлейф, наче від комети.

       2. Вони встановили зоряну сонячну панель, і Ровер миттєво відчув прилив нової, потужної енергії, яка дозволила його мотору працювати абсолютно безшумно.

        3. І нарешті, Шуня вставив музичний мікрочіп у головний комп'ютер робота.

    У ту ж мить над пустельним, мовчазним Місяцем розлилися дивовижні звуки. Спочатку тихо зашуміло море, лоскочучи слухові датчики Ровера, потім заспівав лісовий соловейко, а наприкінці пролунав веселий сміх Дениса та Аліси.

      Ровер застиг. Його металевий корпус затремтів, а на моніторі замість графіків та цифр з'явилося велике цифрове серце, яке швидко-швидко билося. Зонд під'їхав до Шуні й легенько притулився своїм теплим металевим крилом до його пухнастого бочка. Це було найтепліше робото-обійняття у всесвіті.

      Тепер на Місяці ніколи не було нудно. Щовечора Шуня та Ровер сиділи під золотим кришталевим деревом. Ровер вмикав звуки земного дощу, його колеса світилися неоном, а Шуня дивився на далеку блакитну Землю, знаючи, що найкращі подарунки — це ті, які приносять радість твоїм улюбленим друзям.